Звільнені у запас бійці в/ч 3008 пройшли урочистим маршем і виконали ритуал «Прощання з прапором».

Фото надано прес-офіцером частини Анною Лазуренко.

Ритуалом «Прощання з прапором» урочисто провели у запас строковиків у військовій частині 3008 Нацгвардії України (НГУ), що дислокується у Вінниці.

— Службою задоволений на всі 100, — каже старший солдат Олександр Камацький.

Його побратим Андрій Підгороднюк, звільнений у запас у званні старшого солдата, такої само думки.

«Хто куди, а я... на роботу»

Олександр Камацький родом із Чернігова. Йому 26 років. Має дві вищі освіти — закінчив Чернігівський педагогічний університет і Київський національний університет імені Шевченка. За фахом біолог. До служби працював у Києві в одній із відомих компаній.

— Я зараз на вокзал — і в Київ, на роботу, — розповідає Олександр. — Багато різних справ. Додому заїду пізніше, можливо, на вихідні.

Після університету Олександр не чекав повістки, сам пішов до військкомату. Перед тим поцікавився, як на роботі поставляться до цього. З батьками порадився. Вони сказали: «Ти дорослий, вирішуй сам». На роботі теж не були проти. Тільки молодша сестра, нині вона студентка одного зі столичних вишів, не хотіла, щоб брат змінював цивільне вбрання на солдатський однострій.

У військкомат прийшов тоді, коли призову не було. Залишив контактні дані. Пройшов медичну комісію.

— Мені надали можливість вибрати рід військ, у яких хотів би служити, і навіть місто, де дислокується частина, — розповідає Олександр. — Декілька разів доводилося бувати по роботі у Вінниці. Тому вибрав ваше місто. Призвали навесні 2017-го. Служив стрільцем у стрілецькій роті. Із задоволенням сприймав заняття із стрільби на полігоні. Навчився влучно стріляти з автомата, пістолета. Подобалося відпрацювання силових прийомів.

Під час прощального шикування командир частини полковник Володимир Джула вручив Олександру Камацькому погони старшого солдата. З його призову у роті ще трьом бійцям присвоїли таке звання.

«Не лякайте дідівщиною...»

— Усі мої близькі друзі, зокрема з числа однокласників, служили, а я залишався серед них білою вороною, — розповідає Андрій Підгороднюк. — Не скажу, що хтось із них дорікав цим, але інколи ловив себе на думці, що почуваюся трохи незручно у їхній компанії: вони це зуміли зробити, а я — ні.

Повістку в армію Андрію надіслали на адресу батьків. На той час він навчався в Херсонському аграрному університеті. Вирішив іти служити. Однак залагодити питання з відстрочкою навчання не вдалося. Йому пояснили, що студентів вишів не призивають під час навчання.

В університеті отримав спеціальність іхтіолога-рибовода. Прийшов влаштовуватися на роботу в Державне агентство рибного господарства, була вакансія у структурі рибоохоронного патруля, а там повідомили, що беруть тих, хто відслужив у війську. Одразу попрямував у військкомат.

Андрій зізнається, що спочатку було трохи важко, особливо під час проходження курсу молодого бійця. Потім усе владналося. Він добре показав себе, за що присвоїли звання старшого солдата.

— Перед службою доводилося чути про дідівщину у війську, — розповідає хлопець. — У нас такого не було. З вимаганням грошей також не стикався особисто і не чув, щоб про це говорили інші бійці нашої роти.

Удома хлопця чекають батьки. Є старша сестра. Вона проживає окремо від батьків у іншому місті. Поїде в гості. А ось із дівчиною стосунки розладналися ще перед тим, як пішов на службу.

...Звільнені у запас пройшли урочистим маршем перед строєм, на колінах попрощалися з прапором частини, потиснули побратимам руки...

До речі

— Призвані служать рік або півтора, — розповідає прес-офіцер в/ч 3008 НГУ старший лейтенант Анна Лазуренко. — Випускники вишів — 12 місяців, решта — півтора року. Строковиків не відправляють у район проведення Операції об’єднаних сил. Про це доречно нагадати саме зараз, адже з першого квітня розпочався весняний призов. У районі ООС перебувають тільки контрактники. До речі, невдовзі зустрічатимемо воїнів нашої частини, які повернуться з Донбасу.

Вінниця.