На знімку: Саміу-Ібрагім та Наталя.

Фото з родинного архіву.

Українські туристи справедливо вважають Мальдівські острови раєм на землі. І мріють там побувати, насолодившись принадами мальовничих куточків природи, загублених посеред неозорого Індійського океану. А от громадянин далеких Мальдівів знайшов свій маленький рай саме в Україні.

Із мешканкою села Подо-Калинівка на краєчку Олешківських пісків Наталею професійний драйвер Саміу-Ібрагім познайомився через Інтернет. Спілкувалися англійською, і хоча обоє знали її поганенько, все ж у поглядах на світ знайшли багато спільного. Порозумілися швидко — як-не-як, обом було по 48 років, обоє набули часом гіркого досвіду. Тож віртуальне спілкування ставало дедалі теплішим. А потім мальдівець запросив україночку на Балі для живого знайомства, навіть подорож їй оплатив. І там Наталя настільки зачарувала Саміу-Ібрагіма, що він зробив їй пропозицію руки і серця. Жінка не відмовила, але поставила умову: після заручин узяти офіційний шлюб у неї на Батьківщині. І закоханий мальдівець беззаперечно погодився.

Коли ж формальності були позаду, Наталя запросила чоловіка до рідної Подо-Калинівки. А там Саміу-Ібрагіму запала в серце неповторна українська природа, соснові оази, що людською працею постали у безмежному океані піщаних дюн. Іще острів’янин «закохався» в українські страви — гречку, домашню ковбасу та борщ. Вони для нього стали справжнім кулінарним відкриттям: адже повсякденним меню на Мальдівах є рис та риба. Тож Саміу-Ібрагім вирішив, що житимуть в Україні та працюватимуть на землі.

Роботи в Подо-Калинівці й справді вистачає, як завше у селі. Наталя має свій пай, город, курей та качок. І всьому треба давати раду, а чоловік охоче докладає своїх рук, хоча багато часу в нього відбирає оформлення документів на право мешкати у нашій державі та пов’язані з цим поїздки до Києва. Дорослі син та донька Наталі від першого шлюбу бачать, як смаглявий прибулець кохає їхню маму та намагається полегшити їй побутові клопоти, тому ставляться до нього з приязню. А мешканці Подо-Калинівки односельцю з незвичною зовнішністю радше тихо заздрять.

— Ще замолоду Наталя була красунею, з гарною фігурою, тож кавалери за нею упадали. Після заміжжя вона стала зразковою господинею і турботливою матусею. Нині що в дворі, що в хаті у жінки ідеальний порядок, а її краса ще більше розквітла. Тож багато хто з наших чоловіків по-доброму заздрить мальдівцю — такий скарб відхопив! — усміхається колишній сільський голова Сергій Шургай.

Для односельців одруження землячки із громадянином Мальдівів стало справжньою сенсацією. Хоча таких прикладів у нас уже чимало. Чарівні херсонські степовички, либонь, є справжньою принадою для чоловіків з усіх куточків світу. І варто їм приїхати в гості до наречених, як Таврія їх уже не відпускає від себе. Приміром, у селі Тавричанці з тутешньою дружиною оселився, завів дітлашню і став за свого сирійський медик Абдо Мохтар, у селі Мала Лепетиха господарює виходець із заможної та шанованої в Пакистані родини Гохар Алі Шах — його навіть сільським головою свого часу обирали. Ставлення односельців їм дуже імпонує: в Україні так заведено, що на віросповідання та національність великої уваги не звертають — важливіше, аби людина була щира, доброзичлива та працьовита.

До речі, іноземців, яких бере в полон українська краса, дедалі більше. Начальник сектору зі зв’язків із громадськістю Головного територіального управління юстиції Херсонщини Гаяне Оганесян каже, що тільки нинішнього року відділи РАЦС в області зареєстрували 52 шлюби з іноземцями, а 2018-го — аж 351. Причому серед щасливих наречених були навіть громадяни таких екзотичних для нас країн, як Норвегія та Ліван, Мексика та Індонезія, Кот-д’Івуар та Марокко. Хтось із них облаштовує родинний побут на батьківщині дружин, хтось везе їх додому. Ніде правди діти — нашого цвіту по всьому світу!

Херсонська область.