Манфред Заппер, Ганс-Геннінг Шредер, Віола фон Крамон.

Фото надано учасниками інтерв’ю.

Німецькі експерти про вибори в Україні: демократія, неймовірне здивування, розчарування

Хоч українські виборчі перегони за президентську посаду не займали важливого місця у медійному просторі Німеччини, але результати першого туру дали привід для розмови на тему: «Хто переможе?». А зустріч Канцлера Ангели Меркель з Президентом України та кандидатом ще раз обійняти цю посаду наприкінці минулого тижня підігріла інтерес ЗМІ. Також і в намаганнях з’ясувати, чи не означає це підтримку Порошенка на виборах?

Кореспондент «Голосу України» у ФРН спробувала отримати відповідь на це запитання у відомих німецьких політичних експертів. А також попросила їх поділитися власним баченням процесу виборів в Україні та можливостей кандидатів, один із яких стане переможцем. Пропонуємо інтерв’ю з головним редактором часопису Osteuropa Манфредом Заппером, політологом Гансом-Геннінгом Шредером та кандидатом на виборах до Європарламенту від Партії зелених Віолою фон Крамон.

Підтримка чи втручання

— Чи зустріч Ангели Меркель з Петром Порошенком не означає її підтримки лише одного кандидата на виборах президента України? І чи не є це втручанням у внутрішні справи України?

Манфред Заппер:

— Звичайно, цей візит мав нині інший характер, ніж завжди. Також я вважаю, що він мав не так змістовну важливість, як символічний характер для самого Порошенка. Але я не оцінюю його як втручання у внутрішні справи України. Порошенко — діючий президент, і доти, поки він ним буде, то має доступ до канцлера Меркель чи до президента Штайнмаєра. До того ж в уряду ФРН — цілком незалежна від Порошенка позиція стосовно анексованого Росією Криму та війни на сході України. І ця позиція не зазнає змін, навіть у разі перемоги Володимира Зеленського. Тому припущення про втручання уряду Німеччини у внутрішні справи України — перебільшення. І хіба політики, в тому числі й з правлячої коаліції, експерти не критикують Порошенка за повільне втілення реформ, недостатню боротьбу з олігархічними структурами і корупцію?

Ганс-Геннінг Шредер:

— Порошенко і його передвиборна кампанія не є важливою темою у Німеччині. Тому мене здивувала його зустріч з канцлером Меркель...

Віола фон Крамон:

— На мою думку, якщо брати позицію ФРН, то недобре, що канцлер Меркель приймала пана Порошенка у своєму відомстві. Це — однозначний сигнал прихильності до одного з кандидатів. І багато людей ставляться до цього так само критично, бо це — неправильний сигнал саме для виборців в Україні. Тому що вони мають змогу спостерігати, з одного боку, прихильність Меркель до Порошенка, а з другого, те, що вона насправді робить. Приміром, відкриває новий завод BMW в Росії, не зупинила будівництво «Північного потоку-2» і багато інших речей. Також численні інвестиційні проекти в Росії показують, де саме знаходяться її пріоритети.

Неочікуваність чи закономірність

— Якою була реакція німецького політикуму на перемогу Володимира Зеленського в першому турі виборів? Як ви оцінюєте його можливості?

Манфред Заппер:

— Здивування. Неймовірне здивування. Сприйняття України Німеччиною змінювалося упродовж останніх десяти років. Тоді Україну мало хто знав, хіба що через окремих особистостей. Приміром, це був Юрій Андрухович: через його твори ми почали з нею знайомитися. Однак для широкого німецького загалу вона залишалася невідомою. Лише після Майдану Україна перестала бути для нас «терра інкогніта». Нині Україна зайняла своє місце у свідомості німецької політики й суспільства загалом.

Тепер от Зеленський, який для нас поки що залишається «чистим» аркушем паперу, особою, складною для будь-яких інтерпретацій. Ми розуміємо, що саме такий вибір українців став можливим через прагнення до змін. Але чи стане він гарантією цих змін, ніхто не знає. Особливо що стосується викликів, пов’язаних із ситуацією з Росією. Як він з ними справлятиметься — теж незрозуміло. Так само, як і з внутрішніми проблемами…

Ганс-Геннінг Шредер:

— Суспільний інтерес до нової людини був неймовірним: як така фігура із шоу-бізнесу, котра в серіалі випадково стає президентом, і водночас з «кіношної» ролі президента перетворюється на реальну політичну постать? Саме це стало темою для німецьких ЗМІ. Хоч досі їх цікавило здебільшого питання повільної реалізації реформ, боротьби з корупцією та олігархічними структурами, що обіцяв робити Порошенко.

Але з’явилася нова тема: перемога в другому турі цілком невідомої людини, яка стрибнула з телешоу в лідери президентських перегонів! Гадаю, що нині серед політиків, які займаються Україною, немає жодного, хто би бодай як уявляє політичну програму чи політичну мету Зеленського. Схоже, на те, що важливі не політичні уявлення Зеленського, а як поводитимуться з ним еліти та представники різних структур влади після його можливої перемоги? Ті, хто цікавиться перебігом подій в Україні, зокрема, журналісти й політики, усвідомлюють складність ситуації, також і через війну на Донбасі. Втім, українці, котрі проголосували за Зеленського, очевидно пов’язують з ним певні надії на те, що він знайде розв’язання і цих, й інших проблем країни.

Віола фон Крамон:

— В Італії реальний комік Беппе Грілло увійшов у політику і має популярність. В Україні я б це явище пояснила розчаруванням виборців Порошенка, який досі мав усі можливості: гроші, підтримку громадськості, можливість впроваджувати реформи.

Але ситуація ускладнюється тим, що ми не знаємо, що саме матимемо з новим кандидатом на посаду президента? Крім того, що за ним стоїть Коломойський, у якого власні рахунки з Порошенком, у котрого такий великий відрив від Зеленського, що можна вважати, що вибори відбулися. Люди розчарувалися у діючому президенті й прагнуть більшого. Але чи може Зеленський їм це «більше» запропонувати? Чи має він взагалі будь-яку програму для цього?

Від автора.

Таке бачення німецьких експертів перебігу виборчих перегонів в Україні. Водночас вони підкреслюють, що вибори відбуваються демократичним шляхом, а їх непередбачуваність — свідчення демократії. Хоч є і застереження: демократія, за якої можливі потужні втручання олігархату, — не та демократія, яка потрібна народу. Як і водночас подив та інтерес: як цілком невідома в політиці людина змогла дійти до другого туру? Хоча зазначають: в Україні, на відміну від Росії, є справжнє змагання на виборах, коли сильний кандидат зазнає поразки.

Берлін.