Фото надано «Chemical Elements Ukraine».

Упродовж останніх чотирьох років вивезене з Донбасу підприємство не лише відновило на новому місці виробництво, а й досягло успіхів у здійсненні нових проектів і запровадженні інновацій.

Зважилися на рішучий крок

На початку тривожного літа 2014 року степові вітри доносили вже не тільки гарячий запах війни. Канонада гриміла в районі аеропорту і наближалася до міста...

У цей час батько та син В’ячеслав та Ілля Леоненки (на знімку), засновники заводу «Донецьк-реактив», приймали в себе на підприємстві делегацію хіміків з Німеччини. Ця зустріч була запланована заздалегідь. Дисципліновані німці, попри початок бойових дій на українському сході, прибули на переговори. З донецькими колегами їх пов’язували тісні взаємовигідні контакти й вони розраховували на нові спільні проекти. Принаймні, так міркували до початку російської агресії та захоплення українських територій.

— Цього разу наші європейські гості були занепокоєні й небагатослівні, — пригадує Леоненко-старший. — Провівши короткі перемовини, німці на прощання сказали: «Donetsk — sounds horrible», — тобто, Донецьк — звучить жахливо, й порадили негайно приймати рішення про евакуацію заводу.

Бізнесмени Леоненки й самі розуміли, що залишатися неподалік аеропорту було вже занадто небезпечно. Тому, не зволікаючи, розпочали демонтаж виробництва й одночасно пошуки місця, куди можна перевезти підприємство.

— Утім, — веде далі В’ячеслав Іванович, — довго шукати не довелося. Моє родове коріння — з лівобережжя Черкащини. З юності я добре знав, що Черкаси не лише зелене мальовниче місто, а й «столиця» великої хімії Середньої Наддніпрянщини, й тому ми прийняли рішення шукати прихистку саме там.

Сподівання Леоненків на Черкаси справдилися. Під розташування «Донецьк-реактиву» влада області та міста запропонувала територію і приміщення непрацюючого підприємства — збудованого ще за часів СРСР комбінату хімволокна. Ця пропозиція влаштовувала бізнесменів. Однак вивезти завод із Донецька, де вже правили бал сепаратисти, виявилося практично неможливо. Доки тривав демонтаж, знайшлися «доброзичливці», котрі повідомили «куди слід» про намір Леоненків евакуювати підприємство. На територію «Донецьк-реактиву» одразу прибули озброєні бойовики й заявили, що вивозити завод «запрещаєцца, так как ето дастаяніє рєспублікі».

Та все ж евакуювати із заводу відсотків 10—15 найціннішого обладнання вдалося. Тоді, влітку 2014-го, на блокпостах сепаратистів стояли напівтверезі «апалчєнци» й кмітливі працівниці заводу, які супроводжували вантажі, змогли заговорити їм зуби.

— Та найголовніше, — підключається до розмови Леоненко-молодший, — з нами виїхали на «материк» 25 фахівців підприємства, майже половина від їхньго складу. Це був золотий фонд «Донецьк-реактиву», який готувався відзначити своє 25-річчя. Ці люди дорожили своїм заводом. Вони не могли змиритися з нав’язаним «рускім міром». Бо бачили Україну неподільною і єдиною. З такими патріотами нам не страшно було починати роботу підприємства з нуля...

«Бійці — на передовій, ми — на економічному фронті»

У Черкасах «Донецьк-реактив» перереєстрували. Народилася нова компанія «Chemical Elements Ukraine». Стати на ноги підприємству-переселенцю допомогли німецькі партнери. Сучасне обладнання, яке надійшло зі США та Німеччини, допомогло не лише відновити технологічний цикл виготовлення високоякісних мінеральних солей, а й перейти на значно вищий рівень, розширити асортимент продукції.

Колективу фахівців, які переїхали з Донецька, власники компанії винайняли житло, закупили необхідні речі для побуту, а також для навчання їхніх дітей. На підприємство прийшли працювати і черкащани. Донеччани поступово адаптувалися до тихих Черкас та мешканців міста. Хоч у душі, зізнавалися: жила і живе туга за рідним, наповненим стрімким ритмом життя «колишнім» Донецьком.

— На перевезення заводу і людей, — ділиться В’ячеслав Леоненко, — ми витратили майже мільйон гривень. Держава не лише не компенсувала нам витрати, котрі сталися не з нашої провини, а навіть не запровадила для нас, вимушених переселенців, податкові канікули. Щойно ми дісталися Черкас і вивантажили з автомобілів мізерну частину обладнання — відразу ж повинні були сплачувати податки. Хоч ще й не запустили виробництво, ще не відремонтували цехи... Через цей податковий тиск, ігнорування державою запитів і потреб внутрішньо переміщених осіб, чимало підприємців — донеччан і луганчан, котрі спробували або перевезти свій бізнес, або розпочати нову справу в «великій Україні», змушені були повернутися назад, у тимчасово окупований Донецьк...

На щастя, «Chemical Elements Ukraine» зумів укоренитися в економічний простір Черкащини. За образним висловом Іллі Леоненка, «завдяки міцно стиснутим кулакам, впертості й силі волі».

— Ми розуміли, — каже молодий бізнесмен, — що назад у нас шляху немає. Ми свій вибір зробили. Які б труднощі і бар’єри перед нами не виникали — подолати їх було справою честі. Завжди пам’ятали і пам’ятаємо, що на передовій зі зброєю у руках стоять наші бійці. Ми — на економічному фронті. Наше завдання — підняти ВВП і забезпечити українську армію за найновішими світовими стандартами.

Це творчо — працювати в хімічному сегменті

Чотири роки напруженої, а інколи виснажливої роботи високопрофесійної і патріотичної команди Леоненків принесли вагомі результати. «Chemical Elements Ukraine» стало одним із найуспішніших хімічних підприємств Черкащини, здобуло високі оцінки своєї продукції за кордоном. Компанія виробляє високочисті мінеральні солі, які є основою для здорового росту і розвитку всіх живих організмів. Хіміки і технологи підприємства продукують сполуки магнію, кальцію, заліза, міді, калію — усього понад півсотні найменувань, які широко використовуються у фармацевтичній, косметичній, харчовій, сільськогосподарській, кормовій та різноманітних технічних галузях виробництва. Уся продукція має інноваційні характеристики та європейську сертифікацію. Майже 80 відсотків мінеральних солей високого ступеня чистоти відправляють на експорт.

— Займатися випуском хімічної продукції дуже творчо, — переконаний Ілля Леоненко. — А ще — надзвичайно перспективно. Мало хто знає, що в Україні — клондайк залізної руди. Наші зарубіжні партнери прямо кажуть, що заздрять нам з цього приводу. Хімічні сполуки, отримані із залізної сировини, використовують у багатьох сферах промисловості, сільського господарства, а також у фармакології. Без застосування сульфату заліза, наприклад, не вилікувати анемію. Не обійтися також у медицині й без сполук, отриманих з інших органічних речовин — хлористого калію, безводного натрію... Тобто, досліджувати, працювати над новими хімічними проектами й розробками дуже цікаво. Наше завдання на майбутнє — підняти «цілину» того хімічного простору, який ще досі був непоміченим, недооціненим і недослідженим.

У цьому напрямку, поділилися Леоненки, їхня команда хіміків, дослідників, аналітиків розпочала співпрацю з колегами провідного вітчизняного виробника засобів захисту рослин і мікродобрив компанії «Ukravit». Керівники обох підприємств сподіваються, що, об’єднавши зусилля, вони зможуть створити новітні біохімічні препарати захисту рослин, котрі «здійснять революцію в сільському господарстві».