Нова Газова директива ЄС після проходження відповідної процедури затверджена 15 квітня, про що повідомили європейські інформаційні агенції та ЗМІ. Відтепер усі трубопроводи з країн, котрі не є членами євроспільноти, мають відповідати нормам, що діють стосовно таких маршрутів, прокладених усередині ЄС. У тому числі й щодо магістралі з Росії до ФРН в обхід України. В такий спосіб Європа отримує контроль над «Газпромом», що позбавляє його статусу монополіста.

Утім, із кожного правила можна зробити виняток. Як у цьому разі, коли Німеччина наполягла на своєму: остаточне рішення про надання винятків з норм директиви стосовно «Північного потоку-2» ухвалюватиме вона сама! Щоправда, після консультацій з Єврокомісією. Тож, на думку експертів, Берлін узагалі може захистити цей транзит від передбачуваних обмежень. Особливо враховуючи позицію у цій справі канцлера ФРН Ангели Меркель, котра неодноразово заявляла, що, всупереч проблемам, котрі РФ створює для цілого світу, її ізоляція неприпустима. А спорудження «Північного потоку-2» для Німеччини — надзвичайно важливе.

Можливі навіть варіанти, коли ця магістраль або її частина можуть узагалі не підпадати під правила. Або ж вони матимуть стосунок лише до останніх 50 кілометрів транзиту, переданих дочірній компанії. Вони будуть приєднані до європейської газотранспортної мережі перед тим, як виходити у ФРН. Цілком можливо, що тільки ця частина транзиту й підпаде під директиву. Тож «Газпром» і надалі залишиться монопольним постачальником газу.

Так само можливо юридично обійти ще одну умову — про те, що оператором «Північного потоку-2» має бути незалежна від «Газпрому» компанія.

Серйозною перепоною для цього проекту може стати хіба те, що 50% трубопроводу мають заповнювати незалежні постачальники. На думку експертів, «Газпрому» виконати цю умову буде важко, оскільки такої кількості постачальників для 50% потужностей у РФ немає. Принаймні зараз. А в такому разі магістраль буде нерентабельною.

Але далеко не всі поправки до Газової директиви несприятливі для російського газового монополіста. Приміром, оглядач радіо Deutsche Welle зазначає, що ті позиції цього документа, котрі мають стосунок до встановлення тарифів на транспортування, будуть діяти лише для німецької секції трубопроводу. Тож встановлюватимуть їх лише Берлін і Москва — за обопільною згодою. А якщо вона не буде досягнута, то німецький регулятор встановлюватиме свої тарифи лише до власної частини «труби».

Загалом це справа власника — застосовувати всі правила чи частково, вести переговори з ФРН чи Єврокомісією або ж відмовитися від нового транзиту, наголошує Deutsche Welle.

Газова директива набере чинності влітку — перед пуском «Північного потоку-2». Цікаво, що вона не поширюється на паралельну лінію «Північного потоку», запущену в 2011—2012 роках. Утім, навіть жорсткі вимоги до експлуатації нового транзиту не спричиняють блокування будівництва…

Чиї тут вигоди, а чиї втрати, і що в підсумку? Про економічні вигоди РФ годі казати: вона позбавляється транзитних посередників і постачає вуглеводні в Європу напряму й безпосередньо. Що стосується політики, то, уклавши вигідну угоду з ФРН, Москва розколола Європу на два табори, які й досі дискутують між собою щодо потреби в цьому газопроводі.

Німеччина теж матиме своє: вартість газу для неї зменшиться, а позбавившись країн-транзитерів, вона диктуватиме свою цінову політику в ЄС. Тож інтереси України вже не є темою.

Утім, експерти в цій галузі все-таки вважають, що Росія, навіть побудувавши новий газопровід, не зможе миттєво відмовитися від послуг української ГТС. Питання лиш у тім, які обсяги вуглеводнів транспортуватимуться через Україну. Водночас економічні втрати України відомі: в разі запуску «Північного потоку-2» вони становитимуть три мільярди доларів на рік. А про втрату політичного важеля впливу годі й казати.

Тим часом станом на лютий Росія побудувала вже понад половину магістралі, уклавши більш як 700 з 1224 кілометрів газопроводу…

Берлін.

Фото: wikipedia.org