Чорнобильське лихо 26 квітня 1986 року шокувало світ глобальною катастрофою. Території Росії, України та Білорусі зазнали значного радіоактивного забруднення. А на Рівненщині — п’ять північних поліських районів.

Після аварії на території Млинівського району Рівненщини, зокрема в Підлозцівській сільській раді, а також у селі Малеве, яке до 1995 року входило до складу нашого району, було зведено сучасні котеджні містечка для переселенців із населених пунктів північних районів Рівненщини, які найбільше постраждали від радіації. Масштаби, темпи будівництва вражали. Але навіть у добротні споруди люди переїжджали неохоче, бо ніхто не хотів залишати рідні оселі: може, не такі модерні і комфортні, але зі світлою радістю батьківських порогів і маминих вишень, із незабутнім дідівським спадком і вічним бабусиним духовним світом.

До речі, не всі збудовані оселі для чорнобильців були заселені. Чимало з них під дощами, морозами, вітровіями поволі руйнувалися і трансформувалися в пустки. 

Сотні млинівчан узяли участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. І хоч би як ми пафосно возвеличували їхній подвиг, найголовніше — вони усвідомлювали, що їх чекає. І не «косили», а щиро долучилися до захисту співвітчизників і країни від лиха, яке нас спіткало. Уникну пишних слів. Радив би це робити й іншим промовцям, бо жодні емоції не замінять людям здоров’я, не повернуть у стрій живих, хто вже із вічності споглядає за нами...

Нині у Млинівському районі 86 ліквідаторів: 20 — першої групи, 44 — другої і 26 — третьої. А загалом статусу постраждалих від наслідків аварії на ЧАЕС набули 1378 мешканців району, в тому числі 675 переселенців, 403 дитини, 106 підлітків та інших категорій.

За словами голови районної організації учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та постраждалих від чорнобильського лиха Георгія Полюховича, особливої уваги потребують 17 інвалідів I—II груп та 19 — III групи. У трагічний для країни час для її порятунку і всіх співвітчизників вони вступили у двобій із підступним атомом і... втратили здоров’я. Чи гідно віддячила їм рідна держава? Може, бодай трішки проллє світло на цю проблему ось така статистика: торік лише 8 чорнобильців скористалися путівками в санаторії — на це витрачено 61 тисячу гривень. Цьогоріч начебто передбачено 161 тисячу гривень на 15 путівок — значно більше, ніж торік. Щоправда, на цей час поки що ніхто не скористався з цього. Чому? Відповідей багато, в тому числі пасивність самих чорнобильців: одним на заваді сімейні обставини, іншим — стан здоров’я. А декого соціальна апатія втримує в рідних оселях: мовляв, куди їхати, якщо вдома купа клопотів та й особливої надії на зцілюючий ефект санаторно-курортного лікування немає: були молодші — не допомогло, тож нині зневіра лише множиться...

26 квітня 2019 року — 33-тя річниця аварії на Чорнобильській АЕС. У сквері в Млинові біля пам’ятного знака зберуться постраждалі, ліквідатори, представники інших чорнобильських категорій. Пом’януть тих, хто вже в піднебессі.

Млинів

Рівненської області.