Доки аграрії Херсонщини влаштовують акції протесту проти подорожчання дніпровської води для зрошення полів, садів і плантацій, а меліоратори відстоюють своє право на економічно обґрунтований тариф за транспортування цієї ж води, самої води для потреб меліорації залишається дедалі менше. Адже беруть її переважно з Каховського рукотворного моря, а воно міліє просто на очах.

— Вимірювання показують, що нинішньої весни вода у Каховському морі трималася на рівні 15,5 метра, а торік у такий же час — на 15,94 метра. Якщо вода впаде до 12,7 метра, це вже буде так званий мертвий рівень, за якого не буде ані скидів у пониззя Дніпра для промивання русла та створення хоча б якоїсь течії, ані зрошення. Щоправда, такого у нас досі не траплялося, але факт залишається фактом, — підтвердив начальник відділу гідрології Каховської гідрометобсерваторії, гідролог із майже піввіковим стажем Євген Корецький. — І причиною тут є не господарська діяльність людини, а кліматичні зміни.

Статистика наслідків цих змін (зменшення опадів і зростання середньорічної температури), якщо їх відстежувати за кожне десятиліття, просто жахає. Скажімо, у 1971 році обсяги скидів води з дамби Каховської ГЕС сягали 80 кубічних кілометрів, а у 1981-му — вже 60. У 1991 році було 42 кубокілометри, а в 2001-му трохи більше 39. Минулого ж року в пониззя Дніпра пішло тільки 39,4 кубокілометра води, та й 2019-й, судячи з перших його місяців, навряд чи буде повноводнішим.

То що ж вдіяти аграріям степового півдня України під постійним тиском нещадної посухи? Відповіді на це запитання спільно шукали науковці на другій міжнародній науково-практичній конференції «Кліматичні зміни», що відбувалася у Херсоні та Миколаєві. Під час обговорення зійшлися на думці: не залишається нічого, крім як впроваджувати посухостійкі сорти культурних рослин, розробляти нові технології для збереження води у продуктивному шарі ґрунту. А головне — всіляко економити дорогоцінну вологу.

До речі, ця проблема актуальна не тільки в Україні. Підрахували: сімдесят відсотків запасів прісної води людство витрачає саме на зрошення. Взяти той же Крим. Варто було відімкнути йому «підсос» із Дніпра після окупації московитами, і вирощування будь-чого на зрошенні там одразу ж припинилося, бо альтернативного джерела постачання просто немає. Та що там зрошення: вже й гірські річки «повипивали»!

Якби зараз ситуація змінилася і транспортування води Північно-Кримським каналом на півострів мали відновити, ще треба було б задуматися: а чи насправді можна за такої скрути обділити Дніпро на «зайвий» мільярд кубів водички без катастрофічних наслідків для річки та людей, які живуть на його берегах нижче дамби Каховської ГЕС? Це раніше можна було розкидатися мільярдами направо-наліво — тепер витрати води доведеться рахувати вже кубометрами і літрами, як належить справді дбайливим господарям.

Фото: uk.wikipedia.org