Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
А цього тижня Путін підписав указ про видачу двоголових паспортів «повстанцям» ОРДЛО. Бо, виявляється, його зранене київською хунтою серце краяла ось ця несправедливість «вплоть» до ситуації, «при которой люді, прожівающіє на тєріторіі Донецкой і Луганской рєспублік, вообщє лішени какіх би то ні било гражданскіх прав, — ето пєрєходіт всякіє граніци с точкі зрєнія прав чєловєка».
І ось «городамі і вєсямі» ОРДЛО прокотилося громове: «Ура!». Й одразу гордий російський рубль різко скаконув угору: тепер на базарі за нього можна буде купити 10 коробок сірників, пачечку солі і пачку дріжджів на «куліч» під Великдень. У аптечних рецептах, які, звісно, написані на «понятном язикє», нині обов’язково додаватиметься літера «ъ». Її тепер можна буде використовувати з лікувальним ефектом: прикладати до хворого місця, приміром, голови, ніг, попереку, шлунка, не забуваючи при цьому прошепотіти чудодійне заклинання: «Путін, памагі!». І все — зцілення гарантоване! Навіть в окопах, де раніше переважало «нарєчіє бурятскіх тракторістов і чеченскіх шахтьоров», тепер двоголовою «птіцей Феніксом» відродиться «богоугодний язик Кіріла і святих мученіков руского міра — Мотороли і Гіві».
До речі, як можна було забути про них? Бо ж на радощах повстали навіть ті «повстанці», які вже відійшли в путінський рай. Дух Захарченка навіть замовив банкет у ресторані «Сєпар», де Гіві з Моторолою мали заспівати їхню улюблену пісню «Мохнатий шмєль на душістий хмєль...».
Про що ця сумна пісня? Про нелегку безправну долю бродячого «шмєля», який, не маючи за душею російського паспорта, був беззахисним перед нацистським «закатом і бандеровскім рассветом».
Він без паспорта не міг ні крилами махнути, ні «зажужжать». А тепер, отримавши заповітну двоголову корочку, можна сміливо летіти, йти «...вдвойом по тропе навстрєчу судьбе. Не гадая — в ад ілі рай...».
З чим я вітаю всіх мешканців, чи пак «повстанців», ОРДЛО. Є в тій пісні й приспів: «Так вперьод за путінской звєздой кочевой!.. І мєтла вам в руки».
