У православній Болгарії, на відміну від Різдва, свято Великодня (тут він теж називається Великдень), відзначається того самого дня, що й в Україні. Підготовка до нього розпочинається ще за тиждень.

Минулої суботи, коли в Болгарії відзначали Лазарєв день, на вулиці багатьох сіл вийшли групи дівчат віком до 16 років у національних костюмах, їх називають лазарками (на знімку), а обряд, який вони виконують, — лазаруваннням. Дівчата обходять усі будинки й повідомляють господарям про одне із чудес Христа — воскресіння Лазаря, а також у пісні кожному домочадцеві бажають здоров’я, процвітання і гарного врожаю. За це отримують яйця, цукерки та інші смаколики. Тобто це своєрідні весняні колядки.

Минулої неділі, яку в нас називають Вербною, у Болгарії відзначили свято Цветниці. Це день квітів, молодості й життя, що зароджується в природі. У деяких регіонах  це свято ще називається Вербницею, бо цього дня вербові гілки освячують у церкві, а потім прикрашають вінками з них усі двері домівок. У Болгарії  ім’я кожної п’ятої жінки — це назва квітки: Роза, Розаліна, Лілія, Невена (безсмертник), Карамфіла (гвоздика), Незабравка (незабудка), Маргарита тощо, тому вони святкують свій іменний день.

Потім приготування до Великодня тривають весь Страсний тиждень із дотриманням народних звичаїв. Наприклад, у Страсний четвер у всіх домівках з раннього ранку починають фарбувати яйця (запасним днем у цьому ритуалі є субота, але лише в дуже ранні години). Зазвичай перше яйце занурюють у червону фарбу, його потім кладуть перед іконою Богородиці. В четвер та суботу печуть і паски. Є одна особливість: у тісто слід додавати непарну кількість яєць. 

Страсної п’ятниці за традицією всяку домашню роботу виконувати забороняється. Цей день, який уряд оголосив неробочим, присвячується скорботі за розіп’ятим Христом. Навіть невіруючі приходять до церкви, щоб пройти, проповзти під столом, на якому встановлено розп’яття. Усім, хто виконав цей обряд, священики вручають невеликий букетик із трави здравец (польова герань), яку в Болгарії вважають символом здоров’я і довголіття. Удома його ставлять у посудину з водою й намагаються уберегти від зів’янення до наступного Великодня. А коли заходить сонце, люди знову прямують до церкви для участі в символічному похованні Христа. Після тривалої молитви всі священики із плащаницею тричі обходять із вірянами храм. А після виконання цього ритуалу стають на стільці й тримають над головами плащаницю, під якою мають пройти всі, хто брав участь у цьому обряді.

Суботу зазвичай присвячують справам, які багато хто не встиг завершити в четвер, і готуванню святкового обіду. Паску, яйця й вино, як правило, носять на святкову літургію опівночі на неділю для освячення. Після її закінчення і привітання від священика

«Христос воскрес!» всі, хто перебуває в храмі, відповідають: «Воістину воскрес!» Й по закінченні нічної служби одержують від церкви невеликий символічний подарунок — крашанку, пофарбовану в червоний колір. У неділю вранці люди по можливості знову приходять до церкви на святкову службу.

Одним з давніх ритуалів великоднього дня є святковий сімейний обід. За традицією молоді йдуть у гості до батьків чи до кумів. На столі в кожній болгарській родині обов’язково має бути страва, приготовлена з м’яса молодого ягняти, а також салат з ранніх овочів, який тут називають зеленим. І, звісно, ракія чи мастика (анісова горілка), які подають до салату, і червоне вино — ним запивають м’ясні страви. Виставляють на трапезу й різні домашні ковбаси, бринзу, сир, а на десерт — паску.

У деяких містах і селах Болгарії святкування переходить на вулиці й площі, де всі співають, танцюють і обмінюються крашанками. В останні роки в багатьох містах проводяться і змагання на найміцнішу крашанку, а також конкурси на наймальовничішу.

Люди веселяться до самого недільного вечора. Благо, що й понеділок у Болгарії — черговий вихідний день, коли справді можна відпочити від усіх справ.

Фото Маргаритки ГЕОРГІЄВОЇ зі сторінки у Фейсбуці «Звичаї і традиції в Драгалевцях».