Писанки майстра.

Великодніми днями витвори відомого майстра з Коломийщини Олега Кіращука прикрасили міжнародні виставки в Німеччині, США, Японії, а після майстер-класу в одній із німецьких шкіл основи писанкарства ввели до курсу «Мистецтво».

Майстер-клас у німецькій школі.

Фото надано Олегом КІРАЩУКОМ.

На війні — не до писанкарства. Малював ескізи, заспокоювало. Під Дебальцевим думав, що вже не повернеться додому. Розсилав есемески знайомим, щоб у разі чого підтримали його сім’ю. Вижив. Відтоді й писанки змінилися, і погляди на світ. По пам’яті відтворив ангелів з того воєнного записничка. Тепер вони часто фігурують у його авторських роботах. Продає, щоб виручити кошти для лікування поранених бійців, допомагає сім’ям загиблих учасників АТО, дарує волонтерам і меценатам.

Пелюстки одного дерева

Родина Олега Кіращука по татовій лінії — із відомого витонченими писанками гуцульського Космача. Бабця по мамі родом із покутських Задубрівців Снятинського району, де відчувається подих трипільської культури. Вона й навчила онука розмальовувати, а ще — на ніч примовляти «Ангеле, хранителю мій, ти все при мені стій...»

Олег був старшим серед трьох дітей, жили незаможно. У 1980-х заробляв писанкарством для сім’ї. Після армії вже й не думав повертатися до цього заняття. Та настали дев’яності, коли зарплату видавали невчасно, була карткова система. П’ять років поспіль вів гуртки писанкарства. Розписував на продаж. Відтворював автентичні орнаменти, намагався не відступати від канонів.

Покотилася світами

«Згодом писанкарство стало методом заробітку, виробив свій стиль, захопився орнаментальними писанками, — розповідає Олег Кіращук. — У 2000 році побував у музеї сакрального мистецтва в Естонії. Там змінив своє ставлення до писанки. Щоб не вносити «сміття» в орнаментику, вирішив пропагувати давнє ремесло, навчати бачити межу між автентичними та авторськими, оскільки далекій від цього людині важко відрізнити сучасну від правдивої. Шукав зразки старих писанок, замальовував. Виставляв знімки у Фейсбуці. Світлої пам’яті Мирослав (Честер) Куц відтворив ту колекцію покутських писанок. Етнограф Люба Петруша розмістила мої роботи на сайті «Писанки.інфо», отак і популяризуємо нашу культурну спадщину».

Кожна робота художника має свою історію. Найдраматичніша — з 2009 року. Дружина власника картинної галереї попросила написати для своєї смертельно хворої племінниці. Зобразив старовинну хатку, ведмедика, що вкрав діжку з медом, рій бджіл. Грошей не брав. Відправив, побажав, щоб одужала. Забув про той випадок. Згодом рідні повідомили в листі, що дев’ятирічна дитина померла від раку крові. Вони були вражені тим, що опісля в її ліжечку знайшли замотану в рушничок писанку... Пережиті емоції досі не стерлися.

Ще запам’ятався парад до Дня незалежності 2012 року в столиці, під час якого Хрещатиком їхали велетенські копії писанок з усіх регіонів країни. Серед них була одна авторства Кіращука, де майстер об’єднав покутські, гуцульські й бойківські орнаменти. Журі визнало її однією з найкращих.

Ангели його життя

Майдан і війна посідають у житті Кіращука особливе місце. Уперше приїхав до Києва під час Революції Гідності — стояв у охороні. Уявляв, як би відобразив ці події на писанках. Відтворив Михайлівський собор, до якого залітають білі пташки. За ними женеться орел, беркут. Поранені пташки падають. Ці писанки так і лишилися незавершеними: почалася війна.

Вона залишила карби фізичні й душевні. Поранення, два сантиметри від скроні. Коли відступали з Вуглегірська, група бійців, не знаючи того, рухалася в бік ворожої засідки. І, наче ангели, напереріз нашим вийшли чернігівські розвідники, попередили про небезпеку. Бійці повернули назад. Олег із гордістю згадує, як під час цих зимових вуличних боїв поблизу Дебальцевого визвався піти в розвідку до колишнього будинку-інтернату. Якби там був противник, був готовий підірвати себе. То не героїзм, а буденні справи війни.

Війна — завжди важко. Молитву «Ангеле мій...» промовляв часто. Не легше стало, як повернувся додому — до дружини Ольги, доні Віри та сина Олега. Бойові спогади часто нагадували те пекло. Іноді неадекватно реагував на несправедливість. Не мав натхнення для роботи. Із заздрістю дивився на довоєнні писанки. А згодом зрозумів, що творчість — хороший вид реабілітації.

Дружина як ангел-охоронець усе перетерпіла, зуміла допомогти Олегові знову здобути життєву рівновагу і скерувати енергію на створення нових колекцій писанок і проведення виставок.

«У мене золота дружина! Хочу здоровенними літерами наголосити на цьому. Реабілітація йшла важко. Інша скреготіла б зубами, а Оля відчувала мій стан, згладжувала гострі кути, вміла правильно заговорити. Зрозумів, що повинен стежити за своїми вчинками. Згодом самоконтроль повернувся. Дружина каже, що став спокійніший, аніж до війни. Після повернення постійно був між людьми, і це рятувало, бо не мав часу зосередитися на минулому. От тільки в річницю боїв під Дебальцевим поринув у спогади... Наші фронтовики ставлять Ольгу за приклад, бо іноді трапляється, що хлопці стріляються через те, що дружина подала на розлучення. Тил важливий! Ольга завжди допомагає, планує мої ділові зустрічі, я ж займаюсь творчістю та домашнім господарством. Опікується, як мама. Не кожна жінка так уміє», — стверджує Олег.

Разом проводять майстер-класи. Були в Маріуполі. Вразило, що діти здебільшого спілкувалися українською. Один хлопчик аж вибачився, що не зовсім добре говорить. Але вчиться, і батьків спонукає. Кілька виготовлених власноруч писанок із зображенням тризуба поніс додому.

На знак подяки, що Олег повернувся живим, займаються благодійністю. Опікуються важкопораненими атовцями. Якось писанку із зображенням Коломийського кафедрального собору купили за 300 доларів. Кошти пішли на лікування онкохворого ветерана АТО.

«Для реабілітації важливо завантажити себе роботою. У кожного є талант, який треба нести в люди! Я не весь такий красень по життю, але радію, що хоч комусь допоміг, бо й мене свого часу підтримали. Ще одна людина, яка відіграла велику роль у моєму житті, — духовний наставник, чернець Анатолій Лютюк», — підсумовує майстер.

Через мистецтво підносити імідж держави

Торік Олега Кіращука запросили на міжнародну великодню виставку-ярмарок до німецького Лейпцига. Організувала Оксана Макогон, яка очолює тамтешню українську громаду. Мерія оплатила проїзд і проживання. Домовилися, що замість грошей візьмуть три авторські писанки. А коли побачили ту красу з ангелами та загадковими орнаментами — порахували, що достатньо однієї.

Цьогоріч поїхав із дружиною та сином Олегом, що був за перекладача. Мерія прийняла на умовах, що писанкар проведе майстер-класи в німецьких школах. Дітей зачарувало. Якась дівчинка закривала очі, коли витягала писанку з барвника, щоб опісля насолодитися побаченим. Одна з німецьких шкіл надумала ввести в навчальний курс «Мистецтво» основи писанкарства.

Ще один майстер-клас писанкар провів для української громади в Українській суботній школі «Намисто». Там під час благодійної вечері зібрали 300 євро. Ці кошти плюс свої 100 євро Олег передав на допомогу дітям-сиротам війни з Коломийщини. А два місяці тому від друзів із Естонії також надійшло півтори тисячі євро. Ніхто не поверне дітям батьків, але подружжя Кіращуків прагне полегшити їм життя.

Івано-Франківська область.