Фото автора.
Дослужився до «генералісимуса»
У почутті гумору хлопцям з його відділу не відмовиш. На день народження свого начальника вони, наприклад, придумали таку «фішку»: виготовили його портрет у формі великого історичного полководця і повісили на видному місці. Юрій Олександрович посміявся від такого порівняння, бо теж дружить з гумором, та й приємно було, чого вже приховувати. Та водночас відчув сум. Ось уже й звання присвоїли, а чи не означає це, часом, що твоя кар’єра добігає кінця?.. І одразу ж сам себе заспокоїв: та ні, мужик, ще повоюєш.
Начальника відділу з розкриття злочинів проти особи управління карного розшуку ГУНП у Луганській області Юрія Філонова (на знімку) називають легендою луганського карного розшуку. І справа не в роках, а в його своєрідному таланті розкривати заплутані справи. В оперів є такий вислів — розколоти злочинця. Тобто знайти з ним контакт, аби він захотів вилити свою душу і зізнатись у скоєному. Філонов якраз і володіє таким талантом.
— Та ні, — заперечує він. — Який талант! Просто мені подобається моя робота, і я її виконую від усієї душі. А якщо я вже професіонал, то повинен працювати професійно, не припускаючись прикрих помилок.
А якщо б його доля склалась інакше? Якби він, приміром, продовжив кар’єру інженера?
...Після закінчення інституту Юрій Філонов за розподілом прибув на Ворошиловградський тепловозобудівний завод, і першим його місцем роботи став фасонно-сталеливарний цех. Через три роки за направленням трудового колективу (за радянських часів існувала така практика) Юрію запропонували перейти на роботу в органи внутрішніх справ, і молодий інженер довго не роздумував. Карний розшук певною мірою приваблював молоду людину своєю героїчністю.
Ось так Філонов став опером. Спочатку працював у Ленінському райвідділі міліції Луганська, а з 2006 року очолив відділ карного розшуку обласного управління МВС України в Луганській області і працює донині. До речі, коли він прийшов на службу в міліцію, йому було 25 років, і в карному розшуку Жовтневого РВВС він був наймолодшим працівником.
Інтуїція чи знання психології?
У розкритті злочину існує безліч різних способів і форм, але все зводиться до одного — знаходження спільної мови з фігурантом. Спостерігаючи за лінією його поведінки, дієш інтуїтивно. Десь потрібно натиснути або навпаки дати слабинку, провести якусь комбінацію... Одне слово, є багато різних методів, напрацьованих роками. Потрібно лише знати, коли, що і як застосувати. Молодий опер умів це робити.
Звичайно, найбільше Юрію Філонову запам’яталася перша справа — вбивство, над розкриттям якої довелося працювати.
Це був 1987 рік. На вулиці 30-річчя Перемоги в посадці в Луганську виявили труп дівчини. Вона була задушена гітарною струною, а її тіло — молоде і красиве — понівечене ударами шила. Хто міг бути таким звіром? Розслідування привело до юнака, тато якого був високопоставленим військовим офіцером. Ще тоді молодий Філонов ніяк не міг збагнути: невже можна вбити лише за те, що дівчина відхиляла залицяння? Причому хлопець довго виношував свою помсту, готувався до скоєння злочину заздалегідь: у нього знайшли купу удавок з гітарних струн — це він учився вбивати. З роками Юрій став стриманіше реагувати на такі звірства, а тридцять років тому сприймав їх дуже емоційно. Його взагалі вражають випадки знущання над жінками, дівчатами, дітьми. Але найскладніше в роботі, коли вбивство зависає. Коли, здається, все зробив правильно, а розслідування ніяк не просувається. І тоді починаєш усе спочатку, злишся на самого себе. Що ж ти за опер? Знаєш, хто скоїв убивство, а доказів не маєш, і злочинець ходить по землі, торжествуючи, що ти не можеш його зловити.
У 2000 році в Жовтневому районі Луганська склалась така ситуація. У Красному Яру виявили труп дівчини. Вона зникла після випускного вечора в школі і через деякий час її знайшли голою і задушеною... — Ми тоді зачепилися за одного доктора, — згадує Юрій Олександрович. — Однак луганські судові медики з корпоративної солідарності заважали слідству. Мовляв, своїх не здаємо! Доктора таки затримали на три доби, але довести його провину не змогли, хоча непрямі докази вказували саме на нього. Інформація наших оперативних джерел достеменно доводила, що він причетний до вбивства. На жаль, воно так і залишилося нерозкритим. Досі про нього згадую...
«Коли зайдемо в Луганськ...»
В умовах ведення бойових дій і розмежування території області на контрольовану українською владою і окуповану російськими військами специфіка роботи Національної поліції і, зокрема, відділу з розкриття злочинів проти особи обласного управління карного розшуку, звичайно ж, зазнала певних змін. З’явився нюанс, пов’язаний з розслідуванням злочину в умовах наявності неконтрольованої частини області. Тут треба пояснити.
Отже, за статистикою, починаючи з 2014 року, у відділі карного розшуку, яким керує Філонов, зареєстровано 42 тяжкі злочини, що були скоєні на непідконтрольній території області. Насамперед ідеться про вбивства, відомі з різних джерел. Але фактично їх значно більше. Наприклад, у окупованій Брянці існував батальйон «Брянка СРСР». Що вже тут відбулося — невідомо, але в результаті розбірок у батальйоні з’явилося 17 трупів.
— По можливості ми документуємо такі злочини і розслідуємо їх, — роз’яснює Юрій Філонов. — Зараз, наприклад, ми активно працюємо над справою подвійного вбивства в одному з міст окупованої території. Та слідство затягується через низку обставин. Ховаючись від покарання за скоєне, злочинці перебувають на нашій території, але згідно з українським законодавством ми не в змозі притягнути їх до кримінальної відповідальності з тієї простої причини, що не можемо офіційно провести огляд трупа, отже, не маємо висновку судмедекспертизи. Що робити? Наразі ми намагаємось створити прецедент: якщо з тієї території нам привезуть акт розтину, висновок судмедекспертизи, то ми збираємо комісію судових медиків, вивчаємо документи і приймаємо рішення про їх справжність. Тобто, маємо на руках докази.
З другого боку, Юрій Філонов сподівається, що незабаром «ми зайдемо в Луганськ, і ці злочини розкриватимемо». А поки що вони документуються, тримаються в полі зору і чекають свого часу.
Про особисте
Юрій Олександрович уже вийшов на пенсію, але продовжує працювати, бо ще має великий запас сил. Займається спортом, підтримуючи фізичну форму, виховує молодшого сина. Старші діти — син та донька — уже дорослі. Філонова тішить те, що вони пішли його професійною стежкою. Денис після армії захотів працювати в поліції, вже дослужився до старшого лейтенанта, працює в карному розшуку. У ньому відчувається батькова хватка. А Даша працює слідчим і для Юрія Олександровича — «просто зірка». Ким буде наймолодший Філонов, ще невідомо, але не можна виключати, що працюватиме в карному розшуку. У Філонова міцні гени.
