Мало не конфліктом закінчилася робоча нарада в Міністерстві соціальної політики. Її напередодні свят проводив Комітет Верховної Ради з питань соцполітики, зайнятості та пенсійного забезпечення із представниками Пенсійного фонду, профспілок та лідерами Асоціації пенсіонерів податкової служби й ініціативної групи пенсіонерів — колишніх держслужбовців, які третій рік прагнуть, щоб їм перерахували вже призначені пенсії — відповідно до Закону «Про державну службу». Дійшло до розмови на підвищених тонах.

Коли заступник міністра соцполітики Микола Шамбір обмовився, що вносити поправки до Закону № 2148 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», аби індексувати пенсійні виплати колишнім держслужбовцям, які вийшли на заслужений відпочинок до 2016 року, немає сенсу, бо це, мовляв, стане Держбюджету в 5—6 мільярдів гривень на рік, а цих грошей у державній скарбниці все одно немає, пенсіонери, не надто добираючи слів, звинуватили міністерство у повній бездіяльності.

Микола Шамбір теж не стримався й різко заявив, що коли так, то припиняє свою участь у нараді. Пенсіонери відреагували на це шквалом обурення... Невідомо, як би все закінчилося, та ситуацію врятував голова Профспілки працівників державних установ Юрій Піжук, закликавши до конструктивного діалогу. Його підтримали перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення, народний депутат Сергій Каплін і секретар комітету, народний депутат Наталія Веселова.

Чому ж дійшло до словесних баталій?

Розмір пенсійного забезпечення держслужбовців, які вийшли на пенсію в 90-ті та нульові роки, враховуючи тодішній курс національної валюти (від 4,5—5,5 до 8 гривень за долар) і прийнятний рівень тогочасних цін, спочатку видавався цілком пристойним. Однак обвал курсу в 2014-му й інфляційні процеси швидко знецінили їхні пенсії. У більшості з 76 тисяч колишніх держслужбовців сьогодні вони лиш трохи вищі за мінімальні — від двох із половиною до трьох тисяч гривень. Останню ж індексацію виплат держслужбовцям провели в далекому 2008-му, після падіння курсу з 5,5 одразу до 8 гривень за долар.

Статус-кво могли б відновити індексація виплат і процес осучаснення пенсій, що стартував із 1 жовтня 2017 року (згідно із законом № 2148). Але ухвалений з ініціативи Кабінету Міністрів у 2015-му Закон № 213 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» зупинив будь-який перерахунок пенсій.

— Хоча наш комітет був проти закону № 213, — розповідала народний депутат Наталія Веселова. — Ми попереджали його розробника — Мінсоцполітики, що законопроект — недосконалий. Однак уряд наполіг на своєму...

Дуже недосконалим став і закон № 2148, також ініційований урядом. Цей законопроект нещадно критикували, здається, всі без винятку незалежні експерти. Зрештою народним депутатам вдалося виправити в документі багато недоречностей, але, на жаль, далеко не всі. Суттєво реформувавши систему нарахування пенсійних виплат, закон, зокрема, ліквідував спеціальні пенсії та «забув» осучаснити виплати держслужбовцям, які вийшли на пенсію до урядової реформи. Вони скільки отримували, стільки й отримують, тоді як рівень цін на продукти, послуги підприємств ЖКГ та лікарські препарати за чотири з лишком роки значно зріс.

Несправедливість положень закону зайвий раз підкреслює також те, що держслужбовці, які йдуть на заслужений відпочинок зараз, отримують набагато більші пенсії, ніж їхні колеги, котрі пішли на відпочинок до реформи. Скажімо, люди, які працювали на посадах головних спеціалістів обласних і районних держадміністрацій, мають від восьми до десяти тисяч гривень. Колишні ж начальники відділів ОДА та РДА, які пішли на пенсії раніше, — тільки до трьох тисяч. А пенсіонери, котрі мали високі ранги держслужбовців, отримують на дві-три, а інколи й на п’ять тисяч менші виплати, ніж могли б мати.

Колишні держслужбовці вже третій рік намагаються привернути увагу до своїх проблем. Зокрема, організували ініціативну групу, в яку входять уже 22 тисячі пенсіонерів. Мали зустрічі в Мінсоцполітики. Перезнайомилися з усіма народними депутатами Комітету Верховної Ради України з питань соцполітики. Зверталися з відкритим листом до уряду... Оскільки справа не рухалася, пішли в суди. Цікаво, що ті, хто зробив це одразу, домоглися перерахування пенсій. Здавалося, це — єдиний вихід із ситуації. Але тут «сталося диво» — Пенсійний фонд почав оскаржувати рішення районних судів, і ніби за командою апеляційні інстанції «раптом» почали задовольняти скарги ПФУ...

Та ходіння по колу тільки здавалося безнадійним. У Верховній Раді почули пенсіонерів. Нині у парламенті зареєстровано одразу три проекти законів, які відновлюють справедливість. Найкращим вважають проект закону № 7406 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо перерахунку пенсій науковим працівникам, журналістам, працівникам органів місцевого самоврядування та іншим)», зареєстрований у Верховній Раді ще 15 грудня 2017 року. Він уже отримав у цілому позитивну оцінку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, де вважають, що необхідно забезпечити «дотримання конституційних прав громадян щодо здійснення перерахунку призначених пенсій».

Дуже добре обгрунтовує необхідність ухвалення проекту закону № 7406 і пояснювальна записка до нього. В ній, зокрема, говориться: «Держава обмежила права вказаних категорій громадян на належний розмір пенсійного забезпечення, позбавивши їх будь-якого перерахунку, незважаючи на те, що у ч. 3 ст. 22 Конституції України передбачається неприпустимість звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод. При цьому відповідно до внесених законодавчих змін із часом наукові працівники, журналісти, працівники органів місцевого самоврядування та державні службовці будуть змушені перейти на пенсію за віком, коли вона перевищить їхнє пенсійне забезпечення. Разом з тим у рішенні Конституційного Суду України від 28 квітня 2009 року № 9-рп/2009 зазначається, що звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод об’єктивно призведе до погіршення становища особи у суспільстві через їх обмеження, а також підриває принцип довіри особи до держави».

Не дивно, що й робоча нарада Мінсоцполітики розпочалася «за здравіє».

— Люди, які все життя працювали на державу, не повинні тепер принижуватися, оббиваючи пороги міністерств і відомств, чи захищати свої законні права у судах, — сказала народний депутат Наталія Веселова. — Від слів час перейти до діла.

Рішуче стала на захист прав пенсіонерів директор департаменту моніторингу соціальних прав секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Світлана Глущенко. Вона, зокрема, відзначила, що колишні держслужбовці багато років сплачували до ПФУ «зайві» 2,5% внесків, отож, по суті, «надали державі безпроцентний кредит, а боржник нині каже, що в нього немає грошей».

Голова Профспілки працівників держустанов Юрій Піжук зазначив: єдине, що заважає «відновити соціальну справедливість — це відсутність політичної волі».

Цікаві міркування висловили пенсіонери — колишні держслужбовці Тетяна Лахманюк, Володимир Дем’яненко і Станіслав Коваленко з Києва, Валентина Бойко із Запоріжжя, Катерина Рудинець із Дніпра, Любов Сафарян із Миколаєва, Катерина Шумейко та Валентина Сахно з Чернігівщини.

Основну проблему, яка заважає ухвалити справедливе рішення, озвучив народний депутат Сергій Каплін. На його думку, нині ані законопроект № 7406, ані інші два іменні проекти закону, ані навіть гіпотетичний законопроект окремої парламентської фракції не набере достатньої кількості голосів, необхідної для його ухвалення. Потрібен проект закону від уряду! А ініціатором його внесення у Верховну Раду, вважає народний депутат, має стати Міністерство соціальної політики.

Здавалося б, проблема зрозуміла. Пенсіонери, котрі прийшли на робочу нараду, були переконані — зараз крига скресне. Тим більше, як пожартував Юрій Піжук, на розроблення нового закону багато часу не треба, бо «текст можна створити, натиснувши Ctrl-C та Ctrl-V». Тому холодним душем стала якась досить незрозуміла позиція Миколи Шамбора, котрий хоч і посипав голову попелом, але чемненько вмив руки. Мовляв, я не я і хата не моя... Із гострою критикою позиції міністерства виступили кілька пенсіонерів. Віра Павленко з Борисполя Київської області на фактах довела, що цифри, які навів заступник міністра, завищені майже вдвічі, а тому — маніпулятивні. Киянин Микола Горобчук відзначив, що скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення пенсійних виплат, це — порушення Конституції. Найдошкульніше критикувала заступника міністра голова комісії з пенсійних справ громадської організації «Всеукраїнська асоціація ветеранів Державної податкової служби» Галина Мазурчак.

— Мінсоцполітики п’ять років замовчувало наші проблеми! Пане Шамборе, нам набридло на колінах вимолювати свої законно зароблені пенсії. Ми вимагаємо, щоб проект закону № 7406 або його урядовий варіант було якнайшвидше винесено в сесійну залу.

...Коли пристрасті вщухли, Сергій Каплін запропонував таки внести в протокол рішення робочої наради пункт — доручити Міністерству соцполітики поінформувати Кабінет Міністрів про проблему та пропоновані шляхи її розв’язання. Микола Шамбір у своєму заключному слові наголосив, що міністерство «відкрите до дискусій», але, на його думку, цей «діалог треба продовжити в стінах парламенту».

Словом, позиції міністерства ніхто не зрозумів. Тож питання — чи почує уряд пенсіонерів-держслужбовців — залишається відкритим.