Фото Івана КОРЗУНА.

На тлі найголовнішої для українців події цієї весни — доленосних президентських виборів — інформація про десь там отруєну воду і тонни мертвих «хвостів» одразу блідне, чахне і зніяковіло губиться в безмірі Інтернету. Проте... Десятки тонн мертвої риби і неймовірний сморід, що мали місце на водосховищі в Диківці Знам’янського району на Кіровоградщині місяць тому, вимагають більшої уваги, ніж проста констатація факту. Принаймні — від людей, які уповноважені на те державою.

Луска, кістки... і лебідь на воді

Якби ми жили за правилами благополучної і дисциплінованої Європи, такий інцидент, без сумніву, привернув би увагу багатьох людей — і тих, хто їсть рибу, і тих, хто закидає вудки, і тих, хто любить смажене, і тих, хто ведеться на гачок... Хтось (може, з представників державних органів) захотів би довести справу до кінця — чи в ім’я правди, чи навіть заради рейтингу (приміром, перед виборами) і таки вивів би на чисту воду тих, кому відверто начхати на екологію.

...Мертву рибу вивозили із водосховища мішками — практичні селяни годували нею свиней і птицю. Так домашня бухгалтерія, суворий господарський розрахунок перемагали обережність. Можливо, за рахунок притаманного усім людям небажання брати в голову дурне чи зайве. На щастя, в Диківці такі не всі. Дехто вважає, що нічого смачного й корисного від такої економії на подвір’ї чи в хліві не виросте. Так чи інакше, але ніхто нікого не вчить, як йому жити. Мовчать і ті, хто спостерігав, як хлопці на дамбі невтомно тягали сачками ще живу рибу, котрій, не виключено, на «свіжому» повітрі «дихалося» краще, ніж у рідній стихії. Хоч і недовго... Вздовж берега і аж до середини плеса блищали лускою карасі, товстолоби, коропи... Деякі особини — мрія рибалок — мали кілограмів по сім-вісім. А стали харчем для ворон.

Місцеві рибалки причиною біди бачать місцевий свинокомплекс, який зливає відходи на поля біля водойми.

— Варварство тут почалося ще взимку, коли на ставу стояла 30-сантиметрова крига й рибі нічим було дихати, — розповів, не називаючись, місцевий житель, котрий щодня приїздив до ставу й лаяв на чому світ стоїть усю владу без винятків, оглядаючи викинутих на берег гігантських коропів, дрібніших карасиків та плотву. Схоже, у того чоловіка (громадянина, виборця і користувача отруєною водоймою) — це був обов’язковий ритуал, як для когось вихід на трибуну в парламенті. — Якісь люди пробили кілька лунок і мішками ловили рибу, коли та спливала на поверхню хапнути повітря. Якщо то були орендарі, то вони мусили б нарізати десятки чи й сотні ополонок, але їм не це було потрібно. Хапуги збирали рибу і за безцінь продавали в селах та на ринках Знам’янки... Як на мене, це бідне водосховище давно не в тих руках. Тут і без мору риби жахлива екологія — бактерія на бактерії сидить і паличкою поганяє. Зате лебеді он плавають, — несподівано романтик перемагає дратівливого песиміста. — Значить, усе буде добре?!

Треба одразу зауважити, що Диківське водосховище юридично «зависло», чекаючи, поки остаточно з’ясують стосунки попередній орендар і його наступник. Нині на водосховище заходить ТОВ «Аквафармінг Кропивницький», а тим часом господарем, орендарем, власником, а ще краще — начальником водойми може назватися хто завгодно — вистачило б нахабства. А от захисником... Хоча мешканці Диківки, сільські рибалки, серед яких і звільнені в запас військові (з АТО за плечима) та передусім — керівник «Аквафармінгу...» Роман Бойко в лютому таки пробували реанімувати нещасну рибу. А потім крига скресла, і з’ясувалося, що на водосховищі — справжній мор.

Звідки «це»?

— Раніше нас труїли відстійники, — розповів сільський голова Диківки Володимир Андрієнко. — Я звертався до екологів, зауважуючи, що скидати «гнилу воду» в водосховище Знам’янці немає потреби, адже очисні споруди міста завантажені лише на п’ятнадцять відсотків. У Держпродспоживслужбі здивувалися: «Які скиди?!» А тим часом у вершині, в Дмитрівці, в водосховище тече й тече... Найбільше — влітку. І ті процеси бродіння, котрі мали б відбуватися у відстійниках, відбуваються у нашому ставі (і за це ніхто відповідальності не несе. — Авт.).

Раніше вода мала неприємний запах, як правило, в липні-серпні. А потім відновили роботу два свинокомплекси — у Знам’янці та Дмитрівці. Сечовину, зрозуміло, почали вивозити на поля. За словами рибалок, вода нині тхне вже не влітку, коли стоять спекотні дні, а й холодної зими. Другий рік поспіль. Прорубали, приміром, кригу, щоб скупатися на Водохрещу, а від нептунових володінь, із самого дна, таке «амбре», що будь здоровий!

Стривожені ситуацією представники «Аквафармінгу...», Держпродспоживслужби, сільської ради, агропідприємства, ветеринарної лабораторії створили комісію і наприкінці лютого взяли на аналіз мертву рибу — товстолоба, окуня та щуку. Головний державний інспектор Кіровоградрибохоpони Олександр Головченко озвучив висновок експертів Деpжпродспоживслужби облaсті — вміст нітратів у воді перевищено вдвічі.

— Є підозра, що рибу в Диківському водосховищі отруїв скидами відходів розташований на берегах річки свинокомплекс, — зауважив Роман Бойко.

А представник Держпродспоживслужби Юрій Травкін повідомив, що риба, як свідчать результати лабораторних досліджень, була здоровою, хоча «перевищення показників нітратів у воді є наслідком підвищеного вмісту органіки».

Отже, фермери винні? Чи не винні?

Їхнє ж пояснення таке: фекалії протягом 3—4 місяців перебувають під підлогою, де відбувається процес зброджування. Потім, до півроку, вони перебувають у закритому бетонному сховищі, де також відбувається ферментація. Після цього рідина перетворюється на органічні добрива, які вже потім вивозять на поля і заорюють.

«Щоб зараза не пішла по світу»...

Хтось порахував, що загалом у Диківському водосховищі загинуло до 16 тисяч одиниць риби. А раніше комусь здавалося, що найбільша проблема цієї водойми — браконьєри. У Макарисі, Дмитрівці, Знам’янці і справді багато людей, котрі поставили риболовлю на рівень промислу й непогано на цьому заробляють. Минулого року в одного спритника вилучили 350 кілограмів риби. Але хіба ті збитки і втрати можна порівняти з нинішніми?!

— Думаю, люди витягли з води, зібрали на березі не менше десяти тонн дохлої риби, — веде свій підрахунок сільський голова. — Не забувайте, що навколо води — людські подвір’я з колодязями питної води. Що від зарази гинуть не лише риба чи раки, а й звірі й птахи, що водяться в ареалі.

Хто відповість за екологічні «висяки»?

...У поліції нерозкриту справу називають «висяком». «Висяків» у поліції — мільйон, але за них лають, викликаючи на килим, і це, принаймні, хоча б гарний приклад дисципліни й субординації.

Здається, що посадовці, які стоять (чи мали б стояти) в Україні на варті природного середовища, навіть не намагаються вдавати якусь провину за екологічні «висяки», за отруєні ставки та моря, за забруднене повітря, за вирубку лісів... Загалом — не знайшли (не шукали чи й не збиралися шукати), не виявили, не встановили тощо. Тут уже як повисне — то повисне.

Але хтось же має розібратися в тому, хто завдав непоправної шкоди тому ж Диківському водосховищу? Чи погодимося на те, що головне, щоб м’ясо на свинках наростало та гаманці тугішали? І після нас — хоч трава не рости?!

Кіровоградська область.

P. S. Станом на сьогодні, за повідомленнями місцевих жителів, риба в водосховищі гинути перестала (частина її навіть залишилася живою). Кілька тонн загиблої, яку вдалося зібрати, захоронили. Проте залишилася і екологічна загроза. Не зроблено якихось відчутних кроків і органами, уповноваженими державою контролювати діяльність екологічно небезпечних об’єктів та не допускати виникнення подібних ситуацій. Тож і риба, і люди живуть в очікуванні нової біди…