Районний центр Старобільськ на Луганщині досі не може оговтатись від вибуху, що стався в одному з відділень «ПриватБанку». Наприкінці робочого дня перед вихідними 53-річний чоловік підірвав тут гранату і в результаті вибуху загинув на місці. Тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості дістали також п’ятеро цивільних осіб: два банківські працівники і троє місцевих жителів, які в цей час перебували в приміщенні. А ще тілесні ушкодження дістав співробітник слідчо-оперативної групи Старобільського відділу поліції. Життю постраждалих громадян і працівника поліції загрози немає.

Згодом стало відоме прізвище підривника. Це відомий свого часу луганський журналіст Валерій Гаврилов. Кілька років він був одним із провідних журналістів луганського тижневика «Реальна газета Іжиця», потім редагував кілька сайтів. Людиною був принциповою і досить складною. Тоді говорили, що він служив у гарячих точках, мав поранення. Улітку 2014 року Валерій Гаврилов один із перших опублікував на сторінках свого сайту «Луганськ і луганчани» відео обстрілів Луганська, доводячи, що сепаратисти гатять по мирних кварталах міста зсередини. У серпні того ж року стало відомо, що Валерій воює у складі батальйону «Айдар», і це не здивувало тих, хто добре знав журналіста.

У лютому 2015 року була поширена інформація, що в одному з боїв Гаврилов загинув. За офіційним повідомленням речника добровольчого батальйону «Айдар» Альберта Чувашова, «в ході зіткнення з розвідувально-диверсійною групою російсько-терористичних військ загинув боєць батальйону «Айдар» луганський журналіст Валерій Гаврилов». Пізніше стало відомо, що Гаврилов усе-таки живий, а його смерть була інсценована. Про це написав у Фейсбуці журналіст Володимир Бойко, посилаючись на зізнання Чувашова про те, що про смерть Гаврилова він заявив на його ж прохання.

Річ у тім, що в жовтні 2014-го Гаврилова затримали в Києві за викрадення людини. Йшлося про заступника «міністра охорони здоров’я «ЛНР» Павла Малиша», з яким Гаврилову доводилося спілкуватись як журналісту ще до початку відомих подій. Малиш тоді обіймав посаду директора департаменту охорони здоров’я Луганської ОДА. За версією «викрадачів», вони тільки доставляли Малиша до Києва, щоб передати його СБУ. Але кримінальне провадження було відкрито. Підозрюваний сподівався, що провадження буде закрито в зв’язку з його смертю. Так і з’явилося «свідоцтво про смерть». Згодом кримінальне провадження, зареєстроване за заявою дружини Малиша, було закрито.

Гаврилов демобілізувався, одружився, у 2015 році у нього народилася дитина. Але місця в цивільному житті так і не знайшов. Останнім часом жив у Старобільську, але офіційно вважався бійцем «Айдару», який загинув у боях за визволення Луганщини. Про це, до речі, свідчить його фото на стенді про земляків—учасників АТО, які загинули на Луганщині, захищаючи свою територію від проросійських найманців, що виставлений в обласному краєзнавчому музеї. Як свідчать старобільські журналісти, Валерій знав про це, але відмахувався: хай висить!..

...У той трагічний день Гаврилов хотів взяти банківський кредит і, простоявши в черзі центрального відділення «ПриватБанку» цілу годину, пішов до іншого. Тут він встиг посваритися з сусідкою по черзі, продемонструвати працівникам банку свої фронтові рани і розповісти про власні сімейні негаразди. Зокрема, з’ясувалося, що дружина його покинула, певно, через фінансові труднощі. Невідомо, для якої мети Гаврилову був потрібен кредит, але його так і не дали. Під час ідентифікації особи у працівника банку виникли сумніви щодо достовірності наданого документа, у зв’язку з чим викликали поліцію. Під час перевірки документів нерви Гаврилова не витримали: він витягнув із сумки гранату і висмикнув з неї чеку...

Нині прокуратура області проводить необхідні першочергові слідчі дії, встановлюючи всі обставини події та мотиви дій зловмисника.