В Україні — активні зміни. Перезавантаження влади, що само по собі є випробуванням, на жаль, збіглося з ризиками, які загрожують національній безпеці, самому існуванню держави. Війна на сході, величезні зовнішні і внутрішні борги, деіндустріалізація, небачене скорочення населення разом із трудовою міграцією, зростання бідності, безпрецедентне падіння якості державного управління — подолати такі виклики можуть лише міцна держава, згуртований народ, цілеспрямована та безкомпромісна влада. Кожен із нас має перейнятися духом творення і відповідальності, необхідності серйозної щоденної роботи.

Але вона має шанс на успіх за двох умов: чіткого і системного плану — професійної та сучасної стратегії розвитку та довіри між народом і владою. Як кораблю, щоб пройти між рифами в бурю, потрібна дружна команда під керівництвом капітана, якому довіряють, і грамотна та точна лоцманська мапа.

Куди нам плисти?

Україна не тільки географічно, але й за своїм культурно-історичним та економічним розвитком з давніх-давен належить до Європи, поділяє європейські фундаментальні цінності. Ціною великих потрясінь країна обрала шлях інтеграції в європейські структури, підписала Угоду про асоціацію з Європейським Союзом разом з зоною вільної торгівлі, домоглася безвізового режиму з Європою.

Але стратегії, «дорожньої карти» проходження цього непростого шляху у нас досі немає. Ми не повинні вважати членство в ЄС самоціллю, лише стимулом перетворити країну на сучасну та потужну, з інноваційно-інвестиційною економікою, розвинутою індустрією, технологічними робочими місцями, високою якістю життя державу.

Головним домашнім завданням на цьому етапі є досягнення Копенгагенських критеріїв членства в ЄС, оскільки саме це рівнозначне розбудові в Україні сучасної розвиненої держави європейського типу. Нагадаємо, Копенгагенські критерії складаються з політичних, які передбачають досягнення країною-кандидатом стабільності установ, що гарантують демократію, верховенство закону, дотримання прав людини й захист прав меншин; економічних — з розвинутою ринковою економікою та здатністю витримати тиск конкуренції й вплив ринкових сил у межах ЄС; та членських, тобто спроможність узяти на себе зобов’язання, що випливають із членства в ЄС.

Перш ніж досягти Копенгагенських критеріїв, треба подолати рудименти старої епохи, що тягнуть нас назад, у феодалізм: неефективну систему державного управління; корупцію, зокрема серед державних, правоохоронних органів; розбалансовані державні фінанси, ослаблену банківську систему; бізнес-клімат, який не стимулює економіку; «первісну» інфраструктуру; важку демографічну ситуацію та високу трудову міграцію; енергетичну залежність; незавершеність медичної реформи; застарілу систему освіти; загрози в інформаційній, екологічній сфері та багато іншого.

Без сучасної комплексної Стратегії трансформації України, залізної волі всередині держави і допомоги міжнародних партнерів, значних ресурсів (організаційних, кадрових, фінансових тощо) ми цього однозначно не зробимо.

Національний форум «Трансформація України»

У вересні 2015 року за ініціативи громадянського суспільства був створений Національний форум «Трансформація України» (НФТУ). Його учасники — предстоятелі українських церков, громадські активісти, волонтери та добровольці, члени українського парламенту, представники бізнесу та науки, посли та іноземні експерти. Серед членів Наглядової ради форуму — Патріарх Філарет, Архієпископ Святослав, міністр інвестицій та розвитку Польщі Єжи Квєцінський, колишній глава Представництва ЄС в Україні Ян Томбінський та ін.

Радниками та партнерами форуму є екс-прем’єр-міністр, екс-глава Нацбанку Польщі Марек Бєлька, президент Американсько-української ділової ради (USUBC) Морган Вільямс, екс-прем’єр-міністр Литви, член литовського сейму Андрюс Кубілюс. НФТУ складається з координаційних рад за напрямками роботи. Так, нещодавно створена рада добровольців і волонтерів, яка опікується національним та військово-патріотичним вихованням. Її очолив голова ГО «ДІЯ», всесвітньо відомий кіборг Андрій Шараскін.

Саме Національний форум й займається підготовкою Стратегії трансформації України. Форум працює відкрито і прозоро, обговорює свої документи в широкому колі експертів, представників громадськості, за участі преси.

За основу взятий польський приклад

Українська стратегія має бути прагматичною, технологічною, всеосяжною — такою, яка привела до членства в ЄС держави Східної Європи та Балтії. З одного боку, вона має торкатися усіх інституціональних систем — державного управління, правоохоронних структур, судів, освіти, медицини, соціального захисту, з другого — передбачати реформу економіки з широкими програмами модернізації, інноваційно-інвестиційної складової. Безумовно, трансформації немає без духовно-культурного відродження, морального оздоровлення нації.

Саме таким шляхом рухалася, наприклад, Польща. Спочатку було виділено декілька джерел успіху трансформації. Перше — загальнонаціональний круглий стіл (в українському варіанті — НФТУ), навколо якого консолідувалися всі сили, що сповідували ідею побудови європейської держави.

Другим джерелом успіху був проект фінансування та підтримки Польщі Заходом. Американці тоді створили G24 (США+23 країни), який разом із МВФ та Світовим банком заснували Фонд розміром 36 млрд дол для підтримки Польщі, реструктуризації її зовнішніх боргів, налагодження нової фінансової системи в країні. Окремо було профінансовано створення Фонду підтримки підприємництва, який включав в себе створення п’яти банків.

Далі була розроблена Стратегія євроінтеграції Польщі (яку ми взяли за основу для України), де чітко прописана мета — досягнення Копенгагенських критеріїв, та інструменти — яким має бути уряд, яких людей за якими критеріями набирати на держслужбу, як ефективно працювати з парламентом для ухвалення необхідних законів тощо. Це ціла система, яка призвела до прийняття 120 тис. сторінок законодавчих актів, необхідних для модернізації країни і її розвитку. Стратегія дала змогу повністю адаптувати польське право до європейського.

Стратегія потім перейшла в Програму досягнення членства в ЄС — як заключний етап. І вже в 2004 році ми побачили довгоочікуваний результат — Польща стала членом ЄС.

Для виконання Стратегії та Програми досягнення членства Польща багато працювала: займалася децентралізацією держави, провела реформу місцевого самоврядування та приділяла увагу регіональному розвитку; прийняла Конституцію, яка гарантувала індивідуальні права, стабілізувала інститути польської демократії та збалансувала діяльність всіх гілок влади таким чином, що ніяка її частина не могла мати домінантну позицію; забезпечила членство в НАТО, що вивело Польщу на вищий рівень державної безпеки.

До слова, Республіка Польща нині працює за новою Програмою відповідального розвитку до 2030 року — це більше 10 тис. проектів вартістю майже 500 млрд доларів. І весь уряд, вся державна структура налаштовані на її виконання. Це те, чого Україні не вистачає — програмності національної політики, чіткого розуміння і виконання завдань, які б привели нас як до європейської мети, так і мети підвищення добробуту населення,  зростання економіки, інновацій тощо.

Чи можна просто скопіювати польський план входження в ЄС? Ні, він написаний для Польщі, а Україна — інша країна і переживає трансформацію в інші часи. Однак успішний польський досвід має бути ретельно вивчений, кращі речі — запозичені, необхідні — трансформовані під наші реалії.

Обгрунтовані положення щодо європейського вибору

У структурі документа — обґрунтовані положення щодо європейського вибору України, координація між Стратегією та національними і міжнародними стратегічними документами. Тут ретельно прописані відповідності Копенгагенським критеріям (див. розділ «Куди нам плисти?»).

Масштабною є економічна частина. Особлива увага приділена гармонізації правової системи, співробітництву у сфері правосуддя та зовнішніх відносин. Спеціальний розділ Стратегії присвячений адміністративній реформі — директивам для міністерств та інших центральних органів виконавчої влади задля створення Європейського адміністративного простору, розбудові сучасного та ефективного управління в державі. Приділена увага й зміцненню структурованого громадянського суспільства України.

Можна сказати, що підготовка Стратегії в цілому завершена, хоча її автори готові включити слушні доповнення.

Документ підтримує Верховна Рада 

У парламенті створене однойменне міжфракційне депутатське об’єднання. Очолюють його депутати Леонід Козаченко та Іван Кириленко. Всі комітети ознайомлені з текстом документа. НФТУ через своїх представників у парламенті сприятиме адаптації законодавства до європейських норм.

Амбітні плани і координація 

Форум має амбітні плани побудови Міжпарламентського форуму трансформації України — із представників законодавчих органів України, Литви, Польщі та США, нині йдуть широкі переговори в цьому напрямі. Депутати литовського сейму стали ядром неформальної «групи друзів України» в Європарламенті. Готується заплановане в цьому році спільне засідання з парламентаріями польського сейму.

На останньому засіданні НФТУ було окреслено програму дій на міжнародній арені та формат кооперації в цьому процесі між Україною та Заходом. Йдеться про створення Міжнародного координаційного механізму, котрий відповідав би за прийняття та реалізацію спільної (Україна-Захід) стратегії трансформації нашої держави на основі кращих світових практик. У нас є польсько-американська команда, яка вже працює над створенням цього механізму. Ми сподіваємося, що в перспективі європейські країни і США сформують Фонд підтримки України.

«Перезавантаження відносин між Україною та Заходом на основі вироблення спільної стратегії» — такою є тема чергового масштабного Національного форуму, який відбудеться 4 червня у НСК «Олімпійський». Свою участь підтвердили відомий дипломат, представник аналітичного центру США Atlantic Council Деніел Фрід, голова представництва ЄС при Ватикані Ян Томбінський тощо.

Учасники Форуму вирішили звернутися до країн Великої сімки та інших дружніх держав з пропозицією підтримати ініціативу створення Міжнародного координаційного механізму, який би узгодив трансформаційну стратегію України із політикою Заходу.

Таке ж звернення спрямоване Президенту, уряду та парламенту України.

Як у ці процеси інтегрована влада?

Безумовно, такий фундаментальний та масштабний документ, як Стратегія трансформації України, підлягає доопрацюванню з усіма учасниками державотворчого процесу, структурованим громадянським суспільством та владою (парламент, Президент, уряд).

НФТУ наполягає на створенні указом Президента України Координаційної ради з питань підготовки та реалізації Національної стратегії трансформації України. Конституційна роль Президента у сфері закордонної політики дає змогу йому як главі держави активно представляти українські інтереси в державах ЄС і проводити моніторинг процесу трансформацій та підготовки до набуття членства в Європейському Союзі. Ми звернулися до Президента країни В. О. Зеленського з проханням провести зустріч, щоб обговорити важливість такого завдання, погодити спільні дії.

Значна роль у реалізації Стратегії належить парламенту, якій має на законодавчому рівні затверджувати нові норми, приводити закони у відповідність із стандартами ЄС. При уряді як вищому виконавчому органі має бути створений Комітет європейської інтеграції.

Ідеї трансформації потребують народної підтримки

Передумовою успіху національної Стратегії є постійний діалог із суспільством. Тому необхідне найширше консультування в суспільних групах, перш за все, в середовищі громадських, молодіжних організацій, професійних спілок, структурах роботодавців, органів самоврядування тощо.

Інтеграція передбачає об’єднання як країн, так і людей. Ми переконані, що вкрай важливим є процес поступового входження українських неурядових організацій до відповідних установ та організацій Європейського Союзу.

Ми дуже сподіваємося, що завдяки діяльності Національного форуму вдасться домогтися, щоб гілки влади, громадянське суспільство, наші міжнародні партнери консолідувалися навколо комплексної трансформаційної стратегії між Заходом та Україною.

Робота над Стратегією трансформації України має бути завершеною найближчим часом. Є усі шанси сподіватися, що зусилля з створення Міжнародного координаційного механізму, вироблення скоординованої міжнародної політики щодо України приведуть до успіху, а сама Стратегія знайде в країні підтримку та почне виконуватися.

Синергія — ось що нам необхідне, ось що має виникнути в Україні між структурованим громадянським суспільством, усіма орієнтованими на відродження та процвітання країни демократичними політичними силами, державною владою та відданими нам міжнародними партнерами.

Анатолій КІНАХ,член Наглядової ради НФТУ, президент УСПП.