Минулої неділі завершилися вибори до Європарламенту, яких багато хто чекав з трепетом і надією. Трепет пояснювався неясними перспективами європейської політики після виходу Великої Британії із ЄС, а надія мала подвійний характер. З одного боку, європейці сподівалися на здоровий глузд більшості, який стане на заваді серйозному просуванню правопопулістських партій, з другого — саме ухилу вправо очікувала значна частина європейських виборців, враховуючи ситуацію з міграцією в останні роки, ослаблення християнських демократів у Німеччині, рух «жовтих жилетів» у Франції і багато інших проблем загальноєвропейського і регіонального характеру.

Перспективи політичних змін у Європі після виборів жваво обговорювалися не лише тими, хто безпосередньо брав участь у процесі, а й, як зараз кажуть, пересічними громадянами, далекими від політики. Адже цього разу результат міг стати занадто доленосним.

Занепокоєння виборців проявилося в їхній небувалій активності. П’ятдесят з половиною відсотків — результат, якого в Європі не бачили останні двадцять років. А в Німеччині, де політичній стабільності загрожують тектонічні зсуви, на виборчі дільниці прийшли понад шістдесят відсотків усіх, хто має право голосу. На попередніх європейських виборах їх було сорок вісім відсотків.

Саме цим і пояснюється, очевидно, те, що правопопулістські «єврофобські» партії не здобули очікуваної перемоги. На першому місці, хоч і зі значними втратами, як і раніше, залишається Європейська народна партія (ЄНП), утворена християнсько-демократичними і консервативними партіями Європи. Представник цієї партії член баварського Християнсько-соціального союзу (ХСС) Манфред Вебер вважався найбільш вірогідним кандидатом на посаду голови Європейської комісії. А нині, після того як ЄНП позбулася значної підтримки виборців, небезумовною видається і постать самого Вебера. Охочих зайняти цю позицію вистачає. Найбільш імовірні — це представник соціал-демократів, які посіли друге місце, голландець Франс Тіммерманс і датчанка Маргрете Вестагер — від ліберальних партій, що вийшли на третє місце.

Ще за кілька місяців перед виборам громадянин Німеччини Манфред Вебер заявляв, що в разі свого обрання до Європарламенту і призначення головою Єврокомісії він виступатиме проти завершення будівництва трубопроводу «Північний потік-2», вступаючи, таким чином, у прямий конфлікт з канцлером своєї країни Ангелою Меркель, яка цей проект захищає. Однак це не завадило йому бути обраним і, як і раніше, претендувати на вищу європейську виконавчу посаду.

А головне питання виборів, на яке намагаються дати відповідь аналітики, це зовсім не хто буде керівником Єврокомісії, а чому європейці не прислухалися до популістів і не дозволили правим антиєвропейським партіям висунутися на перші ролі.

Невдоволення ситуацією у Євросоюзі відобразилося не лише в посиленні правих, а й у просуванні «зелених». Виявилося, що захист клімату — це не пропагандистська витівка, а реальна тема, яка хвилює багатьох. Не випадково популярності в Європі набув рух, ініційований шведською школяркою Гретою Тунберг, яка разом із тисячами своїх послідовників стала організовувати публічні акції з вимогою рішучіших дій для запобігання змін клімату. За це Грету навіть номінували на Нобелівську премію миру.

І зовсім не виключено, що вона її отримає.

Ну а якщо діти займають таку активну позицію з цього питання, чи можуть батьки залишатися осторонь? Цілком імовірно, що весь це «кліматичний» рух був, як то кажуть, рукотворним. Але він дав відчутний результат. Зелені — на четвертому місці, правих популістів відсунуто ще далі.

Цікаво, що в Німеччині «зелені» вперше в своїй історії здобули на виборах двозначний результат — 22 відсотки, ставши другою політичною силою в країні після християнських демократів і обігнавши при цьому соціал-демократів, правопопулістську «Альтернативу для Німеччини» і Ліву партію. Ухил вправо зберігається тільки в східнонімецьких землях, де результат коливається від 18 до 20 відсотків.

Можна сказати, що німці обирають «зелених» не від хорошого життя. У консервативному блоці ХДС/ХСС вони розчарувалися. Обирати «Альтернативу…», що вважається одіозною, теж не хочуть, як не хочуть голосувати і за Ліву партію, за якою тягнеться довгий шлейф негативу, пов’язаного з НДР. Залишаються «зелен»і. Найменш заідеологізовані, з чіткою і зрозумілою. метою захисту планети від руйнівної діяльності людини з домішкою пріоритету загальнолюдських цінностей. Не випадково, підбиваючи підсумки виборів, нинішня голова ХДС Аннегрет Крамп-Карренбауер визнала, що в партії недостатньо уваги приділяли питанням захисту навколишнього середовища. А треба було б, як показали вибори до Європарламенту.

«Національне об’єднання» Марін Ле Пен вийшло у Франції на перше місце, набравши 24 відсотки голосів і потіснивши партію президента країни Еммануеля Макрона «Вперед, республіко!». Спостерігачі назвали ситуацію, що склалася, не політичним землетрусом, але й не перемогою президента. Напередодні виборів він говорив, що зробить усе можливе для своєї партії. А тепер перше місце Марін Ле Пен поставить керівництво країни перед необхідністю перегляду багатьох заявлених позицій.

У Польщі правляча націонал-консервативна партія «Право і справедливість» посіла перше місце, отримавши понад 42 відсотки голосів. Як вважають аналітики, перемога цієї партії на майбутніх виборах до Сейму практично гарантована. Цікаво, що польська опозиція називає себе «демократичною», натякаючи в такий спосіб, що правляча в країні партія є недемократичною. Однак такого роду жонглювання поняттями не злякало польських виборців, які дуже активно брали участь у голосуванні й віддали перевагу правлячій партії.

Парадоксальна ситуація склалася в Австрії. Наймолодший в світі глава уряду цієї країни Себастіан Курц втратив свою посаду в результаті вотуму недовіри, спричиненого урядовою кризою. Водночас його Австрійська народна партія з великим відривом перемогла на виборах в Європарламент, набравши понад 35 відсотків.

А в Італії перше місце отримала партія «Ліга» під керівництвом міністра внутрішніх справ Маттео Сальвіні, значно випередивши решту партій. Схоже, також, що в європейську політику повернеться колишній прем’єр Сільвіо Берлусконі з партією «Вперед, Італіє!».

Незважаючи на Brexit, британці теж брали участь у виборах. Найбільше голосів, понад 30 відсотків, одержала партія єврокритиків, на другому місці з 20 відсотками — проєвропейська партія, а консерватори Терези Мей, яка залишає посаду прем’єр-міністра, як і очікувалося, отримали лише 9 відсотків і опинилися на п’ятому місці.

Примітна в цьому ключі позиція польської «Газети Виборчої»: «Європейців уже тривалий час паралізує страх за своє майбутнє. (...) Навіть там, де мир є нормальним станом, вони бояться, як показують опитування, нестабільності й війни. Ймовірно, саме тому популісти не можуть говорити про свій успіх. Перспектива, що вони займуть Європу, відійшла вбік. Захисники об’єднаної Європи купили ЄС ще на п’ять років».

Марія Копиленко, директор Інтитуту Німечини, заслужений журналіст України.