Тож коли зароблятимемо на Місяці? або Чому космічна держава не дивиться у бік космічної галузі

Україна бере участь у багатьох міжнародних космічних проектах, у тому числі співпрацюємо з Європейським космічним агентством (ЄКА) — ракета-носій «Вега» літає з українським двигуном. Але чому Україна все ніяк не набуде членства в ЄКА? Чому в нас за всі роки незалежності лише один космонавт — Леонід Каденюк — побував у космосі, та й те на чужій ракеті? Чому Ілон Маск, а не ми, запускає багаторазові ракети? Адже відповідні розробки наші фахівці вели задовго до Маска. І навіть проект бази й поселення на Місяці в нас вже є, але наразі лишається на папері.

Натомість інші космічні держави (зокрема, США, Росія, Китай) закладають освоєння природного супутника Землі в свої програми, мають амбітні місячні проекти й активно працюють над їх реалізацією. Причому сьогодні розглядають Місяць лише як крок до освоєння Марса. А Українська космічна держава, на жаль, сьогодні й думати про Місяць не сміє.

Остання державна космічна програма України діяла в 2013—2017 роках. На дворі вже 2019-й, а ми й досі не маємо нової програми розвитку вітчизняної космічної галузі. Проект закону «Про затвердження Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2019—2023 роки» (реєстр. № 9457 від 28.12.2018 р.) торік внесений урядом до Верховної Ради, але ще й не розглядався. Що з ним відбувається і що саме закладається у нову космічну програму, розповідає голова Державного космічного агентства України (ДКА України) Павло Дегтяренко (на знімку).

— Павле Глібовичу, розкажіть, будь ласка, яка на сьогодні ситуація із «космічним» законопроектом.

— Ситуація з космічною програмою мене дуже засмучує. Торік протягом трьох місяців ми досить плідно співпрацювали з багатьма органами державної виконавчої влади, з громадськістю і узгодили текст космічної програми з усіма відомствами, врахували всі слушні зауваження. А ті, що не врахували, узгодили з тими, хто їх надавав. Дійшли згоди. І такий послідовний проект було надано Кабміном до Верховної Ради 28 грудня минулого року. Протягом 2,5 місяця законопроект було розглянуто всіма профільними комітетами парламенту, в тому числі й у нашому профільному — промислової політики. В усіх комітетах проект програми отримав схвалення. Декілька разів були спроби винести його на пленарне засідання. Законопроект навіть двічі потрапляв до порядку денного, але жодного разу в депутатів не дійшли руки, щоб його розглянути. Сподіваємося, що все ж таки космічна держава подивиться у бік космічної галузі.

— Які напрями розвитку галузі закладено в новій програмі?

— Насамперед зазначу, що ця космічна програма України дуже прагматична — на відміну від попередніх, які формувалися на базі пропозицій та можливостей підприємств галузі. На жаль, жодна космічна програма не була повністю профінансована. Зазвичай, це була третина від потрібного обсягу. І внаслідок цього жодна програма не була виконана.

Через недофінансування декілька проектів було згорнуто. Зокрема, проект «Циклон-4» (україно-бразильський «Alcantara Cyclone Space», за яким Україна мала допомогти побудувати космодром у Бразилії і запустити звідти РН «Циклон-4». — Авт.). Бразильці вийшли з цього проекту певною мірою і через те, що декілька разів намагалися довести обсяг фінансування до необхідного для його реалізації, зривали терміни фінансування та через певні політичні проблеми. І зараз Генпрокуратура продовжує вести слідство з цього питання. На мій погляд, це наслідок колективної безвідповідальності саме в органах державної влади.

— Пригадую, що ця історія з «Циклоном» розпочалася давно, ще за Януковича.

— Навіть раніше. Підписали ще при Кучмі, в 2004 році. А, власне, реалізація розпочалася в 2007-му. На жаль, цей проект вже загинув…

— Взагалі? Начебто «Циклон» ще не похований.

— Ну, бразильці ж вийшли із проекту... Але так, є його реінкарнація уже на комерційних засадах (йдеться про запуск РН «Циклон-4М» у Канаді. — Авт.).

Так от. Проект нової космічної програми побудований на задоволенні нагальних потреб держави. Сьогодні державі перш за все потрібні власні очі й вуха. Ми повинні створити угрупування власних космічних апаратів дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) і вивести власні космічні апарати (КА) зв’язку. Також ми повинні розвивати науково-технологічні, науково-космічні дослідження і задля цього заплановано виведення на орбіту двох науково-технологічних КА — «Мікросат» і «Южсат».

— Це малі супутники?

— Так, це маленькі супутники. Один із них 300 кг вагою, а другий —приблизно 60 кг.

Крім того, починаючи з 2021-го плануємо щороку виводити по одному апарату ДЗЗ з таким розрахунком, щоб приблизно за сім років у нас на орбіті існувало власне угрупування із шести—восьми КА, які б дозволяли щодня знімати потрібні фрагменти поверхні Землі. І в такий спосіб мати власну оперативну інформацію для силових відомств, для господарського призначення тощо. Отже: ДЗЗ, космічна наука, міжнародне співробітництво.

Також у програмі закладається певна частка фінансування для участі українських компаній у міжнародних проектах з фірмами Європейського космічного агентства задля подальшого вступу туди України. Щоб стати асоційованим членом ЄКА, треба спочатку вести спільні проекти, прийняти політичне рішення про вступ України до ЄКА та сплачувати щорічні членські внески.

— А як же «Вега»?

— «Вега» — не спільний проект. Україна в ньому нічого не фінансує, а виконує замовлення на постачання двигуна. Йдеться про спільні проекти, які фінансуються на паритетних засадах. Ми фінансуємо участь наших компаній у спільних з європейцями проектах. Для цього теж закладено необхідне фінансування: приблизно 2 млн євро на рік, або майже 60 млн грн.

Ще один блок — українська освіта і наука. Тут закладено кошти на оплату досліджень, які проводитимуть українські виші, на оплату робіт з імплементації європейської космічної нормативної бази для України. І так далі. Оце наші основні напрями.

— Скільки коштів передбачено на програму?

— Загальна сума — трохи менше 28 млрд гривень. З них лише 4 млрд — бюджетне фінансування. Решта — це кошти, які можуть залучити наші підприємства на зовнішніх ринках завдяки виконанню цієї програми, її бюджетної частини. Якщо наші підприємства не отримають фінансування за бюджетним замовленням, вони не зможуть залучити кошти зовнішніх ринків.

— Тобто, витрачені бюджетні кошти приведуть за собою й інші інвестиції.

— Саме так! До речі, завдяки такому підходу обов’язкові платежі, які сплатять підприємства до бюджету, будуть більшими, ніж ті кошти, які держава повинна буде заплатити за виконання нагальних для неї потреб!

— Виходить, ця космічна програма вигідна для країни.

— Звісно, це вигідно.

— А дослідження Місяця знову не заклали?

— На жаль, так. Дивіться: протягом півтора року, як я вже голова ДКА, державою майже нічого не виділялося на виконання навіть найнагальніших потреб. А тут мріємо про якийсь Місяць. Начебто. Але…

— Так дослідження Місяця теж можуть гроші принести!

— Звісно! Але для цього Україна повинна фінансувати певну частку цієї великої програми. Наприклад, замовити своїм підприємствам певний елемент загальної системи. Або це може бути якийсь транспортний корабель для перельотів між орбітами Землі й Місяця, або якийсь посадковий модуль, який би спускав на поверхню Місяця вантажі та людей і піднімав би їх зворотно знову з поверхні Місця. Такий собі багаторазовий апарат. Або якийсь модуль навколомісячної космічної станції. Тобто, щось Україна повинна зробити. І тоді, профінансувавши десь 1% чи 1,5% від загальної вартості всієї місячної програми, країна могла б користатися всіма 100% її наукових результатів. До речі, так само, як це робиться у програмі міжнародної космічної станції чи в програмі великого андронного колайдера в Швейцарії: фінансують сумісно й результатами користуються всі сповна. Так і тут.

— Як, на вашу думку, зміна влади може вплинути на затвердження законопроекту?

— Я все ж таки сподіваюся, що з новою командою нашої влади ми знайдемо спільну мову. Ну от дивіться: вартість космічної програми приблизно 1 млрд грн. на рік. Це менше, ніж вартість одного футбольного стадіону. Це менше, ніж вартість реконструкції тільки одного Шулявського мосту в Києві. А вкладення у космос — це ж дуже вигідні вкладення. Звісно, тут не отримаєш швидких грошей. Ракетно-космічна діяльність — важка розумова праця, де гроші даються з величезними складнощами. Проте в наших підприємств є новітні знання, є необхідні компетенції, є новітні технології для того, щоб ефективно виконувати ці проекти й заробляти на цьому кошти. Світова практика свідчить, що вкладений у космос 1 долар приносить від 8 до 15 доларів прибутку.

— Тепер запитання більш приземлене. Що чекає попереду флагмани галузі — КБ «Південне» (КБП) та завод «Південмаш» (ПМЗ)? Маєте якісь плани щодо цих державних підприємств?

— Плани є. Сьогодні КБ «Південне» дуже активно працює на світових ринках, знаходить нові замовлення для себе, й не тільки для «Південмашу», а й для інших — як космічної галузі, так і для майже сотні інших підприємств та інститутів України. ПМЗ певним чином іде у фарватері розробок КБП, бо він зорієнтований на реалізацію розробок саме цього конструкторського бюро.

Є дуже багато напрацювань щодо космічної тематики і щодо засобів ракетно-реактивного озброєння для Збройних Сил України. Наразі перебуваємо на переламному етапі, коли цього року за цими розробками мають відбутися випробування, і після постановки на озброєння розпочнеться їх серійне виготовлення для ЗСУ. Щойно почнуть виконувати замовлення для Збройних Сил, можна буде виходити з цими зразками на зовнішні ринки в світі. Оскільки це озброєння розробляється з урахуванням реального досвіду бойових дій на сході України, це викличе досить велику зацікавленість на зовнішніх ринках. Тому можна буде не тільки озброювати власну армію, а ще й заробляти на цьому для подальшого розвитку як космічних технологій, так і оборонних. Отже, незважаючи на те, що зараз достатньо скрутні часи, особливо на «Південмаші» (після того, як компанія S7 припинила подальше фінансування виготовлення ракет-носіїв для «Морського старту»), в найближче майбутнє дивимося з оптимізмом.

— Раніше збиралися обидва підприємства об’єднати в одну потужну компанію. Цю ідею вже полишили?

— Ні. Але ж треба, щоб кожна дія призводила до позитивного ефекту. Це як у будь-якій хірургічній операції — коли хірург робить перший розтин, він вже знає, чим зашиє. Взагалі ідея слушна. Та ми подивилися: якщо зараз механічно з’єднати КБП та ПМЗ, то потонуть обидва підприємства. Але для того, щоб їх ефективно з’єднати і зробити вертикально інтегровану структуру на базі КБП і «Південмашу», слід провести певні тверезі кроки. Необхідно домовитися із урядом, з державою, щоб на певний період реструктурувати борги ПМЗ. Треба оцінити, що реально потрібно для ракетно-космічної діяльності підприємства, а що є зайвим баластом, і цього баласту позбавитися. Після цього можна справді робити об’єднання — щоб з максимальною ефективністю використати потенціал обох підприємств.

Наталія БІЛОВИЦЬКА (спеціально для «Голосу України»).