У стоматологічному кабінеті.

Фото автора.

«Розганяємося, щоб зробити ще один стрибок і плигнути далі» — так оцінює роботу свого колективу генеральний директор комунального некомерційного підприємства «Біловодська багатопрофільна лікарня Біловодської селищної ради» Роман Чередниченко

Електронна черга і не лише

Перше, що вражає в Біловодській районній лікарні, — навіть не красива сучасна і досить доглянута будівля, а апарат, що фіксує електронну чергу, термінал ПриватБанку у холі і, що вразило чи не найбільше, — прилад, який автоматично огортає ваше взуття плівкою замість одягання бахіл. Навіть у Сєвєродонецьку, який сьогодні виконує роль обласного центру, такого не побачиш, а селище міського типу Біловодськ стало першим в області, де у поліклініці запрацювала електронна черга. Працює і живий реєстратор, але до 20 відсотків відвідувачів реєструються через електронну чергу.

І саме електронна реєстрація допомагає знизити градус роздратування, напруження, що виникають у людей, які приїхали з віддалених сіл. Хоча, відверто кажучи, таке нововведення населення прийняло не відразу, але поступово цей формат був оцінений. Так само, як встановлення в поліклініці термінала ПриватБанку. Загалом все це — дрібниці порівняно з тим технічним озброєнням, яке сьогодні має цей медичний заклад.

Своє господарство Роман Чередниченко (на знімку) показує, не приховуючи гордості:

— Для проведення рентгенодіагностики наші пацієнти раніше змушені були їздити в сусідні районні центри — Марківку та Мілове. У 2016-17 році ми реалізували два проекти. Внаслідок одного з них рентгенапарат отримали безплатно від Уряду Японії в рамках проекту ПРООН. А другий був закуплений в рамках обласної програми по рентгендіагностиці. Зараз вся інформація у нас повністю оцифрована і видається у будь-якому вигляді — на плівці, видрукувана на термопринтері, у вигляді запису на диск, а також в іншому форматі. Вже два роки у нас працює мамограф. За минулий рік проведено майже 200 досліджень, у поточному їх побільшає, бо ми не відмовляємо населенню Марківського, Міловського, Станично-Луганського та інших районів. До речі, наше гінекологічне відділення вже понад вісім років працює як міжрайонне. До нас приїздять жінки навіть із Лисичанська та Сєвєродонецька. Бо мамографія, лапароскопія, тобто хірургія, у нас найсучасніша. Маємо також гідний рівень стоматології, а кабінет офтальмолога оснащений безконтактним тонометром для підбору контактних лінз, вимірювання очного тиску тощо.

Знають навіть у Німеччині

У пологовому відділенні в цей час вручали бебі-бокс одній з породіль.

— Тут купа корисних речей — памперси, ковдра... Словом, все, що потрібно на перших порах, — не приховує свого задоволення Вероніка.

Особливе враження у пологовому відділенні справляє унікальне акушерське ліжко-трансформер. Історія його така.

...У 2014 році до Біловодська приїздило багато представників різних міжнародних благодійних організацій, аби подивитися, як живуть люди на прикордонних територіях, біля війни. Однією з таких представників була Марілуіза Бек — керівник фракції «зелених» німецького Бундестагу зі своїм чоловіком — директором фонду імені Генріха Бьолля.

— А у нас тоді була складна ситуація в тому плані, що обласного департаменту охорони здоров’я, по суті, не було, обласна лікарня залишилась на окупованій території. Отже, всі проблеми ми розв’язували як могли, — розповідає Роман Чередниченко. — На момент відвідання Марілуізи пологового відділення у нас був старенький кювез, в якому лежало двоє недоношених діток. Оскільки кювез був один, малюки лежали валетиком — ніжками в різні боки. Іншого виходу ми не мали. Побачивши все це, Марілуіза так перейнялася тим, в яких умовах доводиться нам працювати, що коли повернулась до Німеччини, створила спеціальний благодійний фонд і сайт для допомоги Біловодському пологовому будинку. Назбирали майже 20 тисяч євро, додали ще певну суму і купили нам спецліжко для породіль, обладнання для підтримки дихання новонароджених в перші хвилини їхньої появи на світ. В області такого апарата немає. Тепер у нас є і новенькі кювези. Дякуючи їм, ми виходжуємо дітей, які народилися з 610 грамами ваги.

До речі, сам головний лікар за першою спеціальністю — акушер-гінеколог.

У минулому році в лікарні прийнято понад 400 пологів, причому частина породіль з інших районів та окупованої частини області. Лише в поточному році майже двадцять жінок з ОРЛО вирішили народжувати у Біловодську: і умови сучасні, і документи при народжені будуть справжні — українські.

На утриманні громади

Слід зазначити, що Біловодщина має одну важливу особливість. З 2017 року тут сформувалася об’єднана територіальна громада, яка охоплює весь район. Це перша і поки що єдина така велика громада в області. Так от, ОТГ відразу взяла на свій баланс лікарню, отже, певна сума державних коштів, що надійшли на розвиток громади, вкладені і в медицину. Тим самим лікарня убезпечила себе від майбутніх проблем.

Скажімо, в наступному році, коли обсяг фінансування буде нижчим, ніж зараз, лікарня зможе заробляти кошти на своє існування. База для цього вже створена — є необхідне сучасне обладнання, яке можна використовувати на комерційних засадах.

— Ми розуміємо, що громада не зможе протягом років вкладати в медицину великі кошти. Звичайно ж, що їх буде менше, ніж в «кучеряві» 2017-18 роки. Отже, цьогоріч ми повинні визначитися, які послуги будуть платними і обговорити це, в першу чергу, з громадою, порадитися з людьми, — розповідає Роман. — Скоріше за все, зробимо платною стоматологію, лабораторну діагностику.

Без команди добитись успіху нереально

— Щороку ми їздимо на ярмарок професій — і на початку навчання у медичних вузах, і перед розподілом випускників. Але, на жаль, ніхто не хоче їхати в прифронтову зону. Загалом за два роки ми прийняли на роботу шість фахівців. Всі вони доморощені — троє з сусідніх районів і Станиці Луганської, троє з окупованого Луганська — їх не треба було вмовляти. Зараз ремонтуємо трикімнатну квартиру для доктора-хірурга, який в серпні закінчує інтернатуру і буде у нас працювати. Крім того, громадою заплановано у цьому році виділити мільйон гривень і придбати ще три однокімнатні квартири для тих, хто приїде до нас працювати.

І наостанок Роман Чередниченко сказав такі слова:

— Коли люди з окупованої частини області приїжджають до нас, то весь час порівнюють, як там, у них, в Луганську, і як тут, в Україні. У нас, звичайно, краще. Я завжди говорив і скажу зайвий раз: якщо нашій країні, нам потрібні ті люди, що зараз вимушені жити в ОРДЛО, то ми повинні демонструвати їм все, що працює на нашу користь, на користь України.

Луганська область.