Мал. Миколи КАПУСТИ.
У нашій родині все, що стосується виховання дитини, вирішується консенсусом. Тобто обопільною згодою. Так було заведено від самого початку.
Пам’ятаю, коли купували дитячий візочок, дружина зупинила свій вибір на тому, що був із пневматичною підвіскою. Я показав на інший, котрий коштував удвічі дешевше, але дружина презирливо фиркнула: «Ти що, збираєшся дитину возити в цьому драндулеті?» «Може, ти хочеш візочок із кондиціонером?» — підпустив шпильку я. «А що, є й такі?» — насторожилася дружина. Слава богу, такого не знайшлося, і консенсусу було досягнуто.
Коли настав час влаштовувати дочку в дитячий садок, жінка обрала найпрестижніший, де дітей виховували за особливою вальдорфською системою. Щоправда, плата була захмарна, і розміщувався цей дитсадок в іншому кінці міста, возити дитину туди було незручно: доводилося вранці вставати на годину раніше, а я сова, люблю поспати. Та дружина сказала: «Нічого, повозиш, тобі це по дорозі. Зате дитина одержить правильний розвиток. Ти хіба проти?» Ну який батько не хоче, щоб його дитина правильно розвивалася?! У підсумку знову в нас вийшов консенсус.
Історія про те, як ми влаштовували своє чадо в школу, гідна пера письменника Б. Акуніна, тобто Чхартишвілі. Спочатку влаштували дочку в школу з балетним ухилом, потім перевели в англійську, до того ж записали в музичну. Суєти, капризів, ахів і зітхань було море, але зрештою за всіма пунктами досягли згоди.
Життя ніби владналося, і я з полегшенням зітхнув: гора з плечей. Однак рано радів. Дочка підросла й зажадала собі собаку. Так не просту, а рідкісної породи з хитромудрою назвою. Я ж, зізнатися, собак терпіти не можу відтоді, як у дитинстві сусідський мопс вкусив мене за ногу. Дружина стала на бік дочки: мовляв, вона стомлюється від навчання, їй потрібна релаксація. Тут уже мені довелося здатися. У будинку з’явився собака розміром з рукавицю, але примхливий, як принцеса. Їсть тільки телятину, зварену в молоці, спить у моєму улюбленому кріслі й... любить слухати Баха.
Тепер я встаю вдосвіта, і в сніг, і у вітер, і «у зірок нічний політ» виводжу на прогулянку цю химерну істоту. Такий от консенсус. Я так і називаю скорочено собачку — Консен.
Донецьк.
