Три місяці своєї академічної відпустки студент із Парижа Метью (на знімку другий ліворуч) працював добровільним помічником вихователів та вчителів черкаських сиротинців. Майбутній соціальний працівник проводив з дітьми ігрові уроки, рольові заняття, конкурси, розповідав про історію Франції та ганяв з хлопчаками у футбол.

Побував Метью у школах Катеринопільського та Городищенського районів, де сільські діти із захопленням спілкувалися з іноземним волонтером.

— У селі я по-справжньому відкрив для себе Україну, — поділився він. — Побачив її мальовничу природу, чудових, гостинних людей, скромних, допитливих дітей. Та все ж найбільше мене вразила зустріч у Черкасах. У тамтешній спеціалізованій школі-інтернаті, де навчаються незрячі та слабкозорі діти, мене до глибини душі зворушила дівчинка, яка від народження не бачить світ. Коли я з перекладачем завершив розповідь про свою країну і на фортепіано почав грати мелодію «Марсельєзи», до мене підійшла Карина й сказала, що вона знає, як співати гімн Франції. Разом ми заспівали гімн, а всі присутні слухали нас, затамувавши подих. На очах багатьох бриніли сльози...

Згодом волонтер дізнався, що Карина дуже любить його країну, мову, багато слухає записів пісень французьких виконавців. Добрий слух і гарний голос дівчинки помітили не лише в школі. Карина — переможець багатьох пісенних фестивалів і конкурсів.

Цей випадок схвилював Метью і змінив його плани на найближчу перспективу. Наступного року він обов’язково ще раз приїде до України та спробує знайти ресурси, аби значно більше допомогти Карині та її друзям зі спеціалізованої школи-інтернату.

Фото автора.