У тому, що саме корова у всі часи була основною годувальницею на селі, можна не сумніватися. Та останніми роками перестала приносити господарям до молока ще й гроші. Закупівельні ціни були та й досі залишаються настільки скромними, що розраховувати на серйозні заробітки майже неможливо. Особливо, якщо у дворі всього одна корівчина.

Змінити ситуацію на Хмельниччині пробують за допомогою сімейних ферм. Влада на обласному та районних рівнях уже не перший рік пропагує цю форму господарювання. Однак на таку агітацію відгукувалося не так багато селян.

Одних лякало те, що відкриття приватного підприємства може призвести до додаткових витрат у вигляді податків. Та й взагалі мати справи з будь-якими офіційними документами та звітами не хотілося. Інші не розуміли, чим може допомогти зміна статусу.

І все-таки малий родинний молочний бізнес починає торувати свій шлях подільськими селами. До нього долучилась і сімейна ферма у селі Печеське, що у Красилівському районі. Її засновниками і основними працівниками стала молода родина Волицьких (на знімку).

Працюють усупереч обставинам

Валерій та Євгенія належать до тих, хто зробив у житті вкрай непопулярний для наших часів вибір: не подалися до міста і не шукали роботу за кордоном. Усе — свою сім’ю, дім, бізнес — вони прагнуть побудувати в селі, там, де для більшості немає ані роботи, ані заробітків, ані перспективи.

Ось уже кілька років свій фермерський бізнес ведуть на тринадцяти гектарах. Для двох робочих рук площа чимала. Але родина вже давно не покладається лише на дідівські технології — сапу й лопату. Мають свій трактор, зернозбиральну техніку, вантажівку, інше дрібніше спорядження. Усе це серйозна підмога в роботі. Тим паче, коли родина займається не тільки рослинництвом, а й тримає худобу.

Щоправда, про створення сімейної ферми раніше не думали. Рішення її відкрити прийшло після того як таку пропозицію зробив інвестор. З одного боку, ця родина стала ідеальним кандидатом — має землю та худобу, досвід роботи, а головне — бажання працювати. З другого, молочні корпорації, котрі зацікавлені в отриманні високоякісної сировини, готові допомогти в становленні родинного бізнесу.

Та остаточно подружжя Волицьких погодилося лише після того як побачило, як працює родина Никончуків з Рівненщини — два роки тому вони створили ферму «Відродження» у селі Стара Мощаниця Здолбунівського району. Не все було легко і просто. Без підтримки односельців та інвесторів навряд чи вдалося б потягнути справу самотужки. Про все це Никончуки також розповіли своїм колегам. Але після перших найважчих років становлення вони вже відчули віддачу від власної ферми.

Такий досвід став для Волицьких переконливішим за будь-яку агітацію. Тож після поїздки вони відважились і на свою ферму на два десятка корів, яку назвали «Молочна імперія». Назву обрали невипадково — з часом хочуть розширити свою справу і заснувати кооператив.

За першопрохідцями поки що спостерігають

Чи вдасться реалізувати всі плани, покаже час. Вирішальним стане те, наскільки вигідною для родини буде робота такої ферми. Бо поки що переконливого довготривалого досвіду такого молочного бізнесу ще немає. На Хмельниччині тільки з’являються першопрохідці такої справи: два фермерські господарства сімейного типу з виробництва молока почали працювати в Ізяславському районі та одне — в Полонському. У Департаменті агропромислового розвитку планують запустити ще шість. Проаналізували, що в області за два останні роки зареєстровано 32 підприємці, які займаються тваринництвом. Саме вони і є потенційними власниками нових сімейних ферм.

Особливістю цієї історії є те, що практично вся ініціатива виходить від одного інвестора. Власник молочного підприємства найбільше зацікавлений у високоякісній сировині, тому і йде на певні витрати і заохочення нових фермерів. Та було б куди краще, якби таке бажання виходило від селянина. Коли б власник худоби точно знав, що така робота вигідна і перспективна, його навряд чи потрібно було підштовхувати.

Підтримка є. Невелика

Держава намагається зробити хоч щось для заохочення. Одна з постанов Кабміну надає сімейним фермерським господарствам право на бюджетне відшкодування за придбане насіння, техніку вітчизняного виробництва та можливість скористатись пільговим кредитом. Для новостворених господарств передбачена й субсидія в три тисячі гривень на гектар землі. Гроші не такі вже й великі, але для тих, хто починає родинний бізнес практично з нуля, це важливо.

Долучається до цієї справи і обласний бюджет. Нинішнього року в ньому закладено 4,4 мільйона гривень на часткове відшкодування вартості доїльних апаратів. Від початку року вже подано 116 пакетів документів на часткову компенсацію вартості придбаної сільгосптехніки та обладнання на загальну суму 650 тисяч гривень. Серед заявників — переважно дрібні підприємці та фермери, котрі вперто намагаються збудувати свій бізнес на селі. Далеко не в кожного в планах створити свою аграрну імперію. Для більшості важливо просто мати роботу і постійні заробітки у себе вдома, а не на чужині. Та рух цей поки що далекий від масового.

ВРХ: із року в рік нас дедалі менше

Попри ось такі красиві й оптимістичні історії із згаданими родинами, молочна галузь далека від підйому. Там навіть падіння, яке триває з року в рік, зупинити не вдається. Статистика вкотре фіксує скорочення поголів’я сільськогосподарських тварин загалом на 10,8 відсотка, а великої рогатої худоби — на 6,4. На 1 червня в краї утримували 129,4 тисячі корів — на 2,3 відсотка менше, ніж значилося на цей час торік. На жаль, нова ферма Волицьких не змогла вплинути на загальні тенденції. Та хто знає, можливо, з часом такий сімейний молочний бізнес усе-таки приживеться на селі.

Хмельницька область.

Фото надано автором.