Щонеділі до оселі 26-річного Гідеона Германтоко приходять десяток-два дітлахів. Нашвидкуруч змайструвавши стіл з двох дощок і трьох ослонів та позичивши в сусідів стільці, вчитель викладає в гаражі, а коли погода дозволяє -- то на веранді. Також уроки проводять друзі Гідеона та волонтери з різних країн -- школу вже відвідали гості з Франції, Італії та Іспанії.
Відсутність оцінок і адміністративного контролю допомагає учням забути про страх і почати-таки говорити англійською. Уроки відбуваються (на знімку) з розвагами, жартами, грою на укулеле і співами.
Гідеон та інші викладачі працюють на громадських засадах, навіть підручники купують (чи роздруковують) власним коштом.
Більшість учнів хочуть стати фермерами, як батьки, діди і прадіди. Їхнє життя минає в околицях рідного селища, часто вони навіть не уявляють, що світ є поза межами Темангунгу, Центральної Яви і навіть Індонезії. Тож мета закладу, каже Гідеон, не лише опанування іноземної мови, а й розширення світогляду дітлахів.
Дихання цивілізації тут таки відчувається -- в більшості учнів є доступ до Інтернету. Великий світ проникає в маленькі села. Нині знати англійську треба навіть там.
Індонезія.
Фото надано автором.
