Антивоєнний пікет під Москвою.
Фото з архіву Валерія ШЛИКОВА.
«Росія без Путіна», «Росія буде вільною», «Путін — злодій», «Свободу політв’язням...» — знову останніми днями скандують тисячі росіян на площах Москви. Пріоритети північних сусідів змінилися. Цікаве дослідження: якщо ще кілька років тому серед цінностей були матеріальні потреби, то нині є великий запит на свободу, нових лідерів і деромантизацію радянської епохи. З’явився маленький шанс для Росії і для всього світу втихомирити агресію Кремля.
Ганна ДУЛЕВСЬКА (Орел—Москва, журналіст):
— Давньою моєю мрією було побувати в Одесі, у Львові й у Києві. Відчути характер цих міст. Долі творчих та історичних особистостей, що викликали мій непідробний інтерес і симпатію, так чи інакше були пов’язані з цими місцями. Узагалі Україна завжди здавалася країною багатого й пишного, плідного й соковитого колориту, в якій живуть красиві й емоційні, обдаровані й харизматичні люди. Розрив дружніх зв’язків, що завжди підживлювали внутрішні ресурси людей з України й Росії, дуже складно відновити, але необхідно. Війна, якій потурає російський рупор пропаганди і яку підгодовує людина, що захопила в Росії владу і намагається втримати її всіма можливими способами, виникає не між людьми, народами й країнами, а між здоровою і хворою свідомістю.
Мені соромно за тих, хто підтримує агресію, і за тих, хто множить ворожнечу, ненависть і біль. Я співчуваю Вашій трагедії, Вашим втратам. Я сумую разом із Вами по Ваших синах, братах, чоловіках, батьках сімейства, по безневинних жертвах і мирних жителях, що загинули в безглуздій бойні. Люди не повинні ворогувати й убивати одне одного, нам немає чого ділити, то прерогатива середньовіччя. Я вірю, що в не такому далекому майбутньому не буде жодних територіальних кордонів у звичному уявленні й увесь світ житиме як повноцінна родина.
Я бажаю Україні миру й любові, сил вирватися з пут минулого й пробачити нас за безсилля протистояти масовому одурманенню/озлобленню. Нехай швидше повернуться додому українські моряки й усі українські бранці російських в’язниць. Нехай Олег Сенцов якомога швидше зустрінеться зі своїми мамою й дітьми і розпочне займатися кіновиробництвом. Нехай у Криму припиняться переслідування корінного населення, представників багатостраждального народу — кримських татар. Я бажаю, щоб Україна якнайшвидше ввійшла в Євросоюз і стала однієї із процвітаючих країн, управління якою здійснювалося б обраним її народом прогресивним і мудрим урядом на чолі з гуманним і освіченим Президентом. А Ви, будь ласка, побажайте Росії прозріння і світлих змін. Давайте збережемо наші спільні культурні коди. Час миритися. Час творити. Час оберігати. Час виправлятися — прийди!
Черниця Олександра (Спектор), (російський православний Леснінський монастир, Франція, народилася в місті Бійську Алтайського краю):
— На війну в Україні я дивлюся зі своєї дзвіниці — православної. Якби та Церква в Росії, яка називає себе право-славною, була б такою і служила Богу, а не чекістському режиму, цієї війни не було б. Православні одне з одним не воюють, а навпаки. Згадаємо Першу світову.
У тому-то річ, що Московська патріархія — не з Богом, а з богоборцями. Сталася ця підміна вже давно, раніше, ніж заведено нині говорити, — не в 1943-му, коли товариш Сталін заснував РПЦ МП, а в 1927-му, коли Митрополит Сергій (Страгородський) зрадив Православну Російську Церкву, передавши церковне управління в руки чекіста Тучкова. Негласно, звісно. І тоді, за підтримки інших товаришів, Тучков розпочав розгром Церкви. Пізніше до погромників приєднався товариш Сталін, і до 1939 року богоборці зруйнували майже всі православні храми й занапастили безліч духівництва й мирян. Але, хоч як намагалися, Церкву вони не занапастили — це людині не під силу, Церква пішла в підпілля. На поверхні залишилася псевдорелігійна організація РПЦ МП, чиї ієрархи — всі до одного — служили в КДБ.
Служили і служать. І сьогодні «глава КДБ — їхній головний святий». Тут мені заперечать: мовляв, Путін — православний, у храми ходить, на Валаам і навіть на Афон їздить. Відповім: Путін такий само «православний», як і РПЦ МП. Режим Путіна — це просто наступний етап того-таки богоборчого, людиноненависницького ленінізму-сталінізму. Як Ленін—Сталін прагнули до перемоги світової революції, так і Путін покладає всі сили російського народу якщо не на завоювання, то хоча б на руйнування світу: «Весь мир насилья мы разрушим до основанья!». Руйнують уже сто років. Сталін захопив країни Балтії та Східної Європи й насадив там богоборчі антинародні режими. Післясталінський СРСР продовжив цю діяльність у Латинській Америці, в Африці, на Далекому й Близькому Сході. Путін робить те саме — намагається втримати або встановити диктаторські антинародні режими в Сирії, в Лівії, в Африці, у Венесуелі. І, звичайно, намагається повернути в пострадянський табір навколишні країни: Молдову, Осетію, Абхазію, Грузію. В Україні він робить точнісінько те саме, що й більшовики: вбиває і грабує з тією ж нахабністю й жорстокістю. Різниця тільки в тому, що в нього значно більше можливостей для дезінформації.
І ще від ленінсько-сталінської війни в Україні нинішня відрізняється тим, що в ній найактивнішу участь бере РПЦ МП — на боці загарбників. Московський патріарх Кирило проголосив війну в Україні «священною». Співробітник ФСБ Гіркін, проводир російських терористів на Донбасі, перед війною вів там розвідувальну й підготовчу роботу під виглядом участі в православних паломництвах. Ієрархи і священики Московської патріархії беруть участь у путінській військовій пропаганді: з екранів телевізорів і комп’ютерів ллється їхня брехня про те, що відбувається в Україні, з амвона вони закликають боротися проти «київської фашистської хунти», вони «освячують» російську зброю і брешуть матерям і вдовам загиблих в Україні російських «добровольців».
Православні за межами РПЦ МП не підтримують цю брехню. Ми знаємо правду про війну в Україні. Ми молимося за вашу перемогу і просимо, щоб Господь допоміг вам відстояти свою свободу й вигнати загарбника зі своєї землі.
Валерій ШЛИКОВ (Іваново, експедитор):
— Прапор.
Життя «синьо-жовтого» зародилося із двох смуг тканини. У прапорів різні долі. Якийсь висить на посольстві своєї країни: важливий і значний. Інші гуляють по площах. Треті на полях боїв — під кулями або... проводжають у безсмертя воїнів. Цьому, який нещодавно висів в Іваново перед мостом, дісталася доля коротка, але яскрава...
Уранці, під літнім дощем, він затріпотів на вітрі в центрі міста, загубленого на безкрайніх теренах Росії. Немов вийшов сказати людям, що живуть там: «Зупиніть війну... Задумайтеся... Життя триває. І я не ворог, не фашист... Ми ж були разом...».
Його побачили перший перехожий, другий... Машини, що проїжджали повз, пригальмовували. Хтось качав головою від подиву. Багато байдужих поспішали далі.
Поруч зупинилася людина. Вона дивилася з ненавистю:
— Прокляті «бандери»! Поліцію треба! Заарештувати...
А прапор майорів, не звертаючи уваги на косий дощ, вселяючи надію. І руками його було не дістати — занадто високо для ненависті...
Через пару годин на підігнаний «по тривозі» грейдер для прибирання міста, крекчучи й чортихаючись, заліз огрядний поліцейський з патрульної машини:
— Провокація...
І витяг древко із гнізда на ліхтарному стовпі. Воно переломилося із сухим хрускотом. Прапор, махнувши на прощання своїм триколірним побратимам, полетів на мокрий асфальт... Тканина не хотіла ні паскудитися, ні намокати. «Пильний» перехожий, який викликав підмогу, намагався наступити на нього, але підсковзнувся й упав, безглуздо змахнувши руками.
Деякі люди люблять топтати прапори. Вони не дають здачі. Але пам’ятають саме їх... Непокірливих і безстрашних.
Олександр ПЕТРЕНКО (з Москви, економіст):
— Хочу сказати українцям, що росіяни як були, так і залишилися братами. Те, що роблять кремлівські злочинці, не має стосунку, на мій погляд, до взаємин між нами. На злочинців чекає суд. А ми... А ми будемо добрими сусідами і друзями. Думаючи про Україну й українців, згадую «Океан Ельзи», літо в Києві у 2005-му, скумбрію на грилі в Одесі в кафе біля сходів. Такий от сумбур...
Я не бачу особливої різниці між нами. Хіба... українці завжди були більш вільними.
Сергій ЛЕМЕХ (Тюменська область, пенсіонер):
У російському інформаційному просторі часто виникають абсурди. Наприклад, росіянами цілком серйозно стверджується що:
— саме від росіян пішли всі люди на Землі;
— росіяни такі могутні, що всі планети в Сонячній системі поміняли місцями;
— православ’я — неправильна релігія, а православний хрест — знак диявола;
— земля заселена тільки росіянами й нелюдями — їхніми ворогами, і з ними багато тисячоліть іде війна. Усі інші народи — це мутанти, яких створили воювати. Тут є місце й фашизму, й антисемітизму, тому що саме євреїв названо найнебезпечнішим генномодифікованим народом. Та інша нісенітниця.
Я написав заяву до поліції, щоб закрили сайт, де це було опубліковано. Але мені відмовили. Це марення з’явилося і в інших джерелах. Із цього я зробив висновок, що це не просто фантазії дурня, а цілеспрямований російський вкид, який писали явно не дилетанти. Якщо проаналізувати навіть їх «казочки», виходить, що Росія — це фейкова держава, створена самим дияволом для захоплення в тому числі й України.
Я вважаю, що у війні з Росією потрібно ще потужніше протистояти пропаганді, в якій багато росіян самі вже заплуталися. І це не можна не використати! Перемоги нам!
Підготувала Наталя ЯРЕМЕНКО.
