Здорові нирки — це щастя. Це, як ніхто, розуміють люди, залежні від гемодіалізу або «штучної нирки». Життя на гемодіалізі — це коли через день треба приїхати до лікарні, лягти на чотири години, поки апарат очистить кров від продуктів розпаду, нормалізує вміст калію, фосфору, кальцію (на знімку у відділенні Черкаської обласної лікарні).

Пацієнтів стає більше, філії відкривають у районах

Понад три сотні пацієнтів лікують методом «штучної нирки» у двох медичних закладах області: в комунальному некомерційному підприємстві «Черкаська обласна лікарня» та у приватній клініці «Фрезеніус». Щодо комунального, який забезпечує послугою 236 пацієнтів, то останніми роками в обласній лікарні осучаснене відділення гемодіалізу і відкрито філії у районах. 

— Тепер вони є в Умані, Звенигородці, Золотоноші, Смілі. Пацієнтів, на жаль, щороку більшає, і філії розширюються, — зазначає Наталія Терещенко, завідувачка відділення нефрології і гемодіалізу обласної лікарні, яка очолює цей підрозділ із 2004 року.

— Скажімо, в Умані була черга, тож три особи їздили на гемодіаліз у Звенигородку. Днями в Умані додалися два апарати гемодіалізу, і тепер є резерв потужностей. Так само поставили ще два апарати у Звенигородці. Обладнання в обласній лікарні та філіях — все однакове. Наше завдання — забезпечувати наші підрозділи у районах підготовленими кадрами, навчати їх нового.

В обласній лікарні зараз щодня проходять гемодіаліз 50 пацієнтів. Навіть у найдовші періоди свят для відділення більше одного вихідного на тиждень — у неділю — бути не може, і працює воно в три зміни.

В одному з трьох залів гемодіалізу лікарні ритмічно шурхотять шість апаратів «штучна нирка». Пацієнти: хто дрімає, хто в смартфоні, кому розвага — телевізор. На руці у кожного помітний набухлий горбик під шкірою: це «працює» фістула — хірургічно скріплені вена й артерія. Її ще називають другим серцем тих, хто на гемодіалізі. Фістула дає змогу брати одразу значну кількість крові і повертати вже очищеною, робить можливими повторні доступи до циркуляції. Руку із штучно створеним судинним доступом пацієнт повинен берегти, не навантажувати.

Гемодіаліз — це спосіб життя

У роду Миколи Петровича з Корсунь-Шевченківського району ні в кого не було, щоб відмовили нирки, тож не міг навіть припустити свого захворювання. Так, постійно був високий кров’яний тиск, але, думалося, у кого в його в такому віці немає? Якби ж знаття, що тиск вбиває капілярні клубочки та канальці нирок... До лікарів пішов, коли охопила незвична слабкість, почало виділятися мало сечі. У районі за результатами УЗД та інших обстежень оцінили стан хворого і направили у відділення нефрології і гемодіалізу обласної лікарні. Тепер він шостий рік — на «штучній нирці». Менша слабкість, може трохи господарювати — «мести, гребти, собаці дати, в магазин сходити». За ці роки з’явилися нові апарати гемодіалізу, які, відчуває по собі, краще очищують організм. Уже років чотири, як нічого не треба докуповувати для діалізу, хіба для супутніх хвороб, бо вони у кожного свої.

Щоб пройти процедуру, Микола Петрович долає автобусом 70 кілометрів до Черкас через день.

— Ми просили, щоб нам і в Корсуні відкрили філію. Зимою дуже важко добиратися і дорого: 70 гривень в один бік.

Ольга Михайлівна могла б проходити діаліз у себе в Золотоноші. Появу там відділення гемодіалізу підштовхнула епопея ремонту мосту через дамбу, який затягнувся на роки й унеможливив нормальне курсування автобусів із Лівобережжя до Черкас.

Однак, коли ремонт, нарешті, завершили, Ольга Михайлівна все одно не змогла добиратися із села до Золотоноші. Все через незручне автобусне сполучення. Тож довелося зупинитися у Черкасах у дочки і ходити на «штучну нирку» тут. Ользі Михайлівні не цікавий ні телевізор, ні телефон. Жінка лежить та журиться за хатою, господарством, городом. Щось би робити, вже й почувається за ці п’ять місяців на діалізі здоровішою — дарма довго впиралася, не хотіла апаратного очищення крові. Але тепер на подвійному відпочинку: і на заслуженому, й на вимушеному. Вдячна, що за діаліз не треба платити власних коштів. Його собівартість у середньому становить по відділенню дві тисячі гривень за одну процедуру, і це було б їй недоступно.

Станіслав на гемодіалізі із зими. Якщо для тих, кого проблема з нирками заскочила зненацька, це інший світ — обмеження в харчуванні, у вживанні рідини (0,5-0,7 літра на добу), то він, на жаль, знайомий із щадним до нирок режимом ще з раннього дитинства. Та його недуга прогресувала, і настав час перейти на гемодіаліз. «Штучна нирка», каже Станіслав, дає змогу почуватися в нормі, без інтоксикації й зайвої води в організмі. Незважаючи на те, що при цьому захворюванні у всіх — перша група інвалідності, він працює, у нього гарний настрій. «Діаліз, — каже, — це спосіб життя». Суттєве обмеження — це час, який забирає процедура, але з трьох змін процедури можна вибрати оптимальний відрізок.

Для Юлі, матері двох дітей, змиритися з ситуацією важче, хоч на діалізі — вже півтора року. Серйозні проблеми з нирками у молодої жінки виникли під час другої вагітності, тож ще до пологів довелося вдатися до «штучної нирки». Бути б весь час удома, з дітками, а доводиться «однією ногою тут, другою — там».

Сподіваються на пересадку нирок

В усіх цих пацієнтів, як ще і в понад тисячі українців, — велика надія на пересадку нирки. Ще торік, 17 травня, народні депутати України ухвалили новий закон про трансплантацію. Набув він чинності з січня цього року. Згідно із законом, вітчизняні лікарі можуть робити неродинні й трупні пересадки органів.

Здавалося б, надія на порятунок у тяжкохворих набула, нарешті, зримих обрисів. Проте, виявилося, не все так просто. Необхідні документи для реалізації закону досі фактично... ще не починали готувати. Чиновників від медицини, очевидно, мало турбує, що кожен пропущений місяць, тиждень, а то й день, це остаточно втрачені шанси на порятунок чийогось життя. Через байдужість та виконавську недбалість міністерських посадовців сьогодні жоден із шести центрів трансплантології України не виконує пересадки органів.

— У нас є чотири пацієнти, які перебувають на обліку на трансплантацію в зарубіжних країнах. А поки що вони на гемодіалізі, — інформує Наталія Терещенко. — Також контролюємо стан пацієнтів з пересадженими нирками.

Освоєна у відділенні і методика неапаратного різновиду діалізу — перитонеального, на якому перебуває п’ятеро хворих. Це альтернативна процедура очищення рідин і електролітів у пацієнтів, які страждають від ниркової недостатності. Перитонеальний діаліз використовує численні складки очеревини як фільтр. Рідина для діалізу вводиться в черевну порожнину за допомогою катетера у нижній стінці живота.

— Чи гемодіаліз це назавжди? — відповідає на запитання Наталія Олександрівна. — Все залежить від того, яка саме ниркова недостатність у людини. Якщо орган не працює через кровотечу або втрату рідини, або отруєння, зокрема медикаментозне, — це гостра ниркова недостатність. Тут може бути кілька діалізів чи кілька десятків сеансів, і потім самостійна робота нирки відновлюється. Якщо ж нирка сама працювати вже не може, її судинні клубочки загинули, то це необоротно. Бува, що з гострої ниркова недостатність переходить у хронічну. На діалізі наші пацієнти живуть по 15 і більше років — якщо вчасно почали лікування, дотримуються режиму, прописаного лікарем: лікувати супутні хвороби, не їсти солоного, гострого. Призначають діаліз комісійно.

— Які поширені причини ниркової недостатності?

— Вона може настати через хронічний гломерулонефрит, пієлонефрит, сечокам’яну хворобу, ускладнену пієлонефритом, через перекриття відходження сечі кораловидними каменями, цукровий діабет (дає ускладнення — діабетичну нефропатію).

Гіпертонічна, ішемічна хвороба спричинюють недостатнє кровопостачання органу, виникають спазми, розвиваються склеротичні зміни в нирках, вони поступово зморщуються. Можуть відмовити також через аномалії розвитку цього органу. Через системні захворювання, а саме: ревматоїдний артрит, коли громадяни без припису лікаря, неконтрольовано, вживають нестероїдні препарати, ведуться на рекламу, часом водночас використовуючи кілька препаратів, у яких різні назви, але одна діюча речовина, і вона при передозуванні токсично діє на печінку, нирки. При подагрі велика кількість сечової кислоти травмує нирку. Фахівці нашого відділення лікують анемію у хворих з хронічною нирковою недостатністю, гострий та хронічний пієлонефрити. Тісно співпрацюємо з іншими підрозділами лікарні: відділеннями урологічним, рентген-ударнохвильової дистанційної літотрипсії. Там проводять безконтактне руйнування каменів у нирках ударною хвилею, яка утворюється поза тілом людини і проходить крізь м’які тканини, не пошкоджуючи їх. Широко використовуємо можливості діагностичної бази лікарні, наших пацієнтів консультують вузькопрофільні фахівці.

— Як берегти нирки? Чого вони «не люблять»?

— Вчасно звертатися до лікаря у разі захворювання нирок; лікувати загострення хронічних хвороб, які спричинюють їх ураження. При найменших проблемах з нирками дотримуватися дієти з пониженим вмістом білка, солі, прянощів, не вживати алкоголю, уникати переохолодження, фізичного навантаження, а також роботи в шкідливих умовах. Словом, потрібно вести здоровий спосіб життя.
Фото Олега ГАНІНА.