Обкладинку у червоно-чорних тонах зробив відомий буковинський художник Іван Балан.

Зібрані тут фотографії — результат роботи з архівними документами окружного проводу ОУН під керівництвом Василя Савчака на псевдо Сталь. Він був провідником ОУН Буковини від 1945 року. Загинув у перестрілці у 1950-му. Тоді тіла повстанців літаком доставили до Києва — на показ вищому командуванню НКВС.

Це фото учасників визвольної боротьби 1944—1946 років. Жінок-зв’язкових, і навіть дітей, які також допомагали підпіллю.

У кінці є світлини загиблих оунівців. Діяв такий указ: якщо хтось був убитий із повстанців, їх підтягували під церкву чи сільраду і фотографували.

Як розповів автор, часто можна почути, що повстанці активно воювали на Галичині, а Буковина стояла осторонь. Насправді це не так. Наш край давав потужну відсіч ворогу. Більше того, з Вижницького та Путильського районів фактично ніхто не воював у Червоній армії, чоловіки йшли у підпілля. В архіві СБУ в Києві є два великі альбоми про боротьбу на Буковині. Ці свідчення призначались для передачі на Захід. Частина цього архіву збереглася по днях і місяцях, наголосив Нестор Мизак.

«Тоді повстанська армія і збройне підпілля чинили активний опір, особливо у гірській частині Буковини. З буковинцями було важко воювати, бо вони знали територію, були витривалі, могли ходити у завірюхи і дощі. Якось натрапив на такі рядки повстанських хронографів: «Зелена Буковина також чинить опір більшовикам, ці буковинські повстанці як гладіатори змагаються з фашистсько-більшовицькою навалою».

Останнім провідником ОУН на Буковині був Матвій Юліан на псевдо Недобитий, випускник Люблінського університету. І він, власне, і все підпілля загинуло через зраду та агентурні комбінації», — розповів автор.