Сумівці з Тернополя — Леся Голик, Андрій Синиця і Мар’яна Марець.

«Зродились ми великої години» — під такою назвою на Тернопільщині відбувся табір ВГО Спілки української молоді (СУМ) в Україні, який зібрав понад 150 учасників з усієї країни та з-за кордону. Подробиці в інтерв’ю з головою ТМО СУМ в Україні Лесею Голик.

— Про сумівське таборування щороку розповідають дедалі більше цікавих історій. Як би ви його охарактеризували?

— Сумівське таборування — це дні, сповнені максимумом активного, веселого, цікавого та дружнього проведення часу. Улюблене запитання батьків нашого юнацтва: «Чому діти не телефонують додому?». Тільки тому, що часу на це вони практично не мають. Наші табори є виховно-відпочинковими. Вони мають чітку програму, яка передбачає навчання у першій половині дня, а потім — спортивні й інші заняття-гутірки. Цьогоріч темою табору для дітей від 7 до 12 років обрали «Козацтво». Їхній день мав такий вигляд: о 8-й годині прокинулися, далі руханка, вмивання, шикування, три заняття на тему козаків, сумознавства та катехизації. По обіді — спорт, співи, ручні роботи, акторська майстерність, ройові справи, підготовка до вечірньої програми. В старшого юнацтва, а це діти віком від 13 до 16 років, темою табору є «Визвольні змагання ХХ століття». Їм ще викладають історію, політику, військову справу...

— Розкажіть, коли вперше в Україні розпочалося сумівське таборування.

— З 90-х років минулого століття, коли члени спілки з діаспори приїздили в Україну для навчання дружинників, тобто дорослих членів нашої організації. Традиційно табори тривають два тижні. Щороку організовуємо їх на іншому терені, адже поки що СУМ в Україні не має своєї постійної оселі. Над пошуком бази працює таборова комісія, яку обираємо на початку календарного року. Учасниками табору стають члени організації з усіх куточків країни та осередків СУМу з усього світу. З 2009 року відбувається обмін виховниками СУМу між країнами, де є організація. Так, цьогоріч на нашому таборі працювала виховниця з осередку Місіссаґа, Канада. А також маємо таборовиків із Франції. Натомість, українські виховники беруть участь у таборах у Канаді, Німеччині та Бельгії.

— Чому обрали саме Скалу-Подільську для проведення літнього табору?

— Це містечко примітне своєю близькістю до багатьох неймовірних місць. Юнацтво побувало у Хотинській та Кам’янець-Подільській фортецях, відвідало печеру «Вертеба», ночувало в наметах біля Хреста пам’яті Шухевича. Окрім того, табір розташований у мальовничому парку, де ми організували багато цікавих і пізнавальних прогулянок.

— Хто ті люди, які два тижні працювали з дітьми?

— Оскільки СУМ є неприбутковою громадською організацією, то наші виховники, інструктори, лектори, таборова комісія та інші причетні люди працюють лише на волонтерських засадах і з великою любов’ю до дітей. Щороку з’являються нові «дорослі», які готові витратити свій час та відпустку на виховання молоді під загальним сумівським гаслом «Бог і Україна». Показово, що цього року проведення табору відбувалося за підтримки Міністерства молоді та спорту України.

Фото надано Лесею Голик.