Дмитро Шевченко ділиться розповіддю з учасниками прес-туру.

Фото автора.

Мандрувати Вишгородщиною відтепер буде зручніше. У рамках проекту, що реалізується за підтримки Українського культурного фонду, Вишгородський історико-культурний заповідник встановив перші QR-коди на пам’ятках району. Загалом такими системами навігації охоплять 22 визначні об’єкти міста й району, які об’єднають у єдину систему. Тому відсканувавши код (на знімку вгорі), можна дізнатися історію, цікаві факти про пам’ятку, отримати інформацію про історико-культурне середовище, в якому вона розташована, про її значення в контексті подій минулого тощо. Кажуть, у такий спосіб намагаються роздмухувати вогонь цікавості у своїх краян і гостей міста.

«Такі коди не є новиною для світу, проте для наших малих міст — це справжній прорив, — зазначила під час презентації проекту директор заповідника Влада Литовченко. Адже встановлення подібної мережі сприятиме насамперед популяризації нашого надбання, бо досі наша історико-архітектурна спадщина, на жаль, не проявлена зовні. У нас часто запитують: де ж резиденція княгині Ольги чи давні вали? Важко щось пояснити, коли немає візуалізації. До того ж такою новинкою ми хочемо привернути увагу молоді.

А надбання на Вишгородщині таки дуже значуще і привертати увагу є до чого. Адже тут починалася Київська Русь, тут відбувалося дуже багато подій, які залишили свій слід. Зокрема, чого лише варте Межигір’я. І хоч останнім часом воно стало відомим для багатьох як певний осередок корупції, варто закцентувати увагу на славному минулому цієї місцини. Адже тут за часів Київської Русі було збудовано Спасо-Преображенський монастир і сюди приходили помолитися ченці із самої Києво-Печерської лаври. І хоч під час татарської навали Межигір’я, як і Київ, було зруйновано, згодом усе відбудувалося, а монастир став осередком козаччини. Тут був також їхній шпиталь і будинок відпочинку. Проте, знищуючи козацтво, Катерина II знищила й Межигір’я.

Та згодом почалася інша епоха. Маючи унікальні запаси глини, тут вирішили збудувати другу на території Російської імперії фаянсову фабрику. До речі, вироби цієї фабрики є в музеях Петербурга, Москви. Уже за радянських часів у Межигір’ї почали будувати урядові дачі, і до 1996 року нога археолога туди не ступала, проте тепер, як зазначив відомий археолог, завідувач історичного музею Вишгородського історико-культурного заповідника Дмитро Шевченко, буде робота для наступних поколінь дослідників старовини.

До речі, через Вишгород пролягав знаний із літописів княжої доби шлях Володимира Мономаха. Ще в ті часи він намагався розв’язати ту саму проблему, що й нині — дороги. Пролягав цей шлях з Києва на Чернігів. Тоді це був величезний прорив, бо дістатися можна було... за добу, а без нього доводилося витрачати по три-чотири дні. На жаль, нині значна частина цього історичного шляху лежить під водою. Бо в радянські часи, коли почалося будівництво каскаду ГЕС, одну з них, четверту, вирішено було збудувати саме біля Вишгорода. На історичні надбання зважали мало, як, власне, і на долі людей, яких примусово було виселено з домівок на нові місця, а їхні села пішли під воду. Та хай там як, а за рекордні чотири роки тут виникло рукотворне море, його залили водою, зробили пороги і збудували ГЕС. Зараз ми не можемо оцінити всі плюси і мінуси, але  для когось це була трагедія, бо люди втратили батьківщину, а з нею частково — й свою ідентичність. Хтось тоді знайшов гарну роботу і переїхав у комфортне житло... У будь-якому разі Полісся змінилося і первозданних ландшафтів уже не побачити. Та й нині море також день у день руйнує частину вже нинішніх ландшафтів.

Про долю затоплених сіл Вишгородщини можна дізнатися під час прогулянки акваторією Київського моря, що її здійснюють на теплоході «Резон». Він курсує з міської набережної до Межигір’я від початку літа, проте вже став однією з найпопулярніших туристичних принад міста. Як розповіла менеджер проекту Анна, нині всі рейси, я їх у будні три-чотири, а у вихідні здійснюють і до семи, заповнюються вщент. Під час годинної прогулянки можна прослухати вже озвучену екскурсію, є атракції для дітей, зокрема й різноманітні майстер-класи. Часто запрошують саксофоніста. У перспективі хочуть зробити прогулянку з висадкою на острові. Розробили й довший маршрут — до Поштової площі в Києві. Але він пов’язаний зі шлюзуванням на Київській ГЕС, тож може здійснюватися лише в певний час, кажуть організатори. Хоч, як зазначила пані Анна, вони все-таки орієнтовані на місцеву прогулянку, де якомога ширше хочуть пропагувати історичні принади саме своєї місцини. «Київ уже всі подивилися, а Вишгород певною мірою є відкриттям, тож поки що зупиняємося на ньому. Утім, не відмовляють тут і екскурсіям та прогулянкам під спеціальне замовлення.

У самому ж Вишгороді туристам також є що показати. Зокрема, на території заповідника.

Подбали тут і про незрячих — на навігаційні таблички незабаром додадуть шрифт Брайля. Попереду й інші задуми, зокрема, хочуть на цій основі розробити квести тощо. Ну і, мабуть, те, що найбільше зацікавить філателістів, учасники проекту вже готують випуск поштової марки, де буде активний QR-код.

Урахували у Вишгороді й усі раніше напрацьовані нюанси подібних проектів. Приміром, у Харкові є схожа навігаційна система, але пластикові коди часто пошкоджують вандали, тож тут вирішили зробити їх з алюмінію. Водночас вишгородці вирішили свою методику ретельно описати і в такий спосіб допомагати іншим створювати подібні проекти.

А щоб донести до мешканців Вишгорода і численних гостей, які тут бувають, що така система існує і нею варто скористатися, у Вишгородському історико-культурному заповіднику вирішили долучити українських зірок, які й рекламуватимуть найцікавіші місця краю.

Пам’ять робить із населення націю, кажуть організатори проекту, і це один із кроків на цьому шляху.

Довідково

Вишгородський історико-культурний заповідник є одним із переможців грантових конкурсних програм Українського культурного фонду. У номінації «Український культурний монітор» ВІКЗ зайняв друге місце, набравши 240 балів і отримавши грант на впровадження унікального проекту «Історико-культурна спадщина Вишгородщини: QR-кодування, моніторинг, апробація й популяризація». 22 пам’ятки Вишгородщини, з них 12 об’єктів першочергової важливості, оснащують QR-кодами і об’єднують в єдину цифрову систему.