На знімку: поблизу станції метро «Дарниця» на шляху в незрячої людини трапляється багато перешкод.

— Ви журналіст? — лунає голос здалеку.

— Так, я писатиму про вас, — швиденько відповідаю. — Познайомимося? — запитую жінку, яка в той момент у чорних окулярах міцно тримає руками поручень на зупинці громадського транспорту.

— Віра, 35 років, — каже у відповідь.

У 25-річному віці у жінки почала відшаровуватися сітківка ока. Дівчині зробили декілька операцій, але врятувати зір лікарям так і не вдалося.

Життя в цілковитій темряві. Без барв, а інколи ще й людського розуміння. У країні нині налічується понад 300 тисяч осіб з вадами зору. Багато з них, таких як Віра, адаптувалися до складних умов життя. Однак є й ті, які через відсутність інфраструктури стали заручниками у себе ж вдома. Вірі досить важко пересуватися через зір. Тому ходить з тростиною. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, вона зуміла самореалізуватися — працює в одній із фірм у центрі Києва.

Щодня їде на роботу наосліп. З Харківського масиву Віра добирається автобусом до станції метро «Дарниця». Там їй потрібно пересісти на інший громадський транспорт. Однак попереду — суцільні перешкоди. На зупинці нещодавно поклали тактильну плитку для людей з вадами зору. Проте кіоски, бабусі-торговки біля входу у метро та у підземних переходах дуже ускладнюють шлях.

Із незаконно встановленими МАФами, що поблизу станції метро «Дарниця», активісти та правозахисники ведуть боротьбу вже понад 10 років. На жаль, за цей час їх лише побільшало.

— Відповідно до ст. 28 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, організації та фізичні особи — підприємці, які обслуговують населення, зобов’язані забезпечити спеціальне обладнання транспортних засобів, яке б дало змогу особам з інвалідністю безперешкодно користуватися їхніми послугами», — коментує ситуацію «Голосу України» адвокат «Українського товариства сліпих» Інна Бойчук. — Ми звернулися до суду у зв’язку із порушенням прав людей з інвалідністю. У 2016 році набрало чинності рішення Господарського суду м. Києва про зобов’язання КП «Київпастранс» усунути порушення в облаштуванні зупинок громадського транспорту по вул. Попудренка у м. Києві біля станції метро «Дарниця», щоб зупинки відповідали нормативам, установленим законодавством. Комунальне підприємство демонтувало два МАФи із трьох, третій залишився на місці.

За словами І. Бойчук, до цього часу зупинки так і не облаштували павільйонами очікування для пасажирів. Щодо третьої тимчасової споруди — департаментом містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації було укладено договір про пайову участь в утриманні об’єкта благоустрою, чим фактично його легалізовано. «Більше того, пізніше тут виросли два нові МАФи. Знову ж таки безпосередньо на зупинці», — зазначила адвокат.

«Поїздка міським транспортом для мене перетворюється на серйозне випробування. Метрополітен хоч якось пристосований для проїзду людей з особливими потребами! А от усе інше — просто жах. Особливо маршрутки. По-перше, майже всі вони зупиняються в неналежних місцях — попереду або позаду зупинки. Люди побігли, а я стою, бо не знаю, який транспорт підійшов і в який бік за ним бігти. Досить складно в лікарнях і поліклініках Я приходжу в реєстратуру, мені кажуть, на якому поверсі і в якому кабінеті лікар. Прошу людей мене провести. Іноді годинами блукаю коридорами», — бідкається Віра.

Як розповів заступник голови правління Українського товариства сліпих (УТОС) Михайло Новосецький, у нашій країні незрячі люди — найбільш вразлива категорія населення. Хоча серед них є відомі керівники підприємств, юристи, вчені, педагоги, музиканти, спортсмени і навіть парашутисти. Але всього цього незрячі досягають всупереч всьому! Докладаючи титанічних зусиль.

Звукові світлофори, спеціальні «зебри», оголошення зупинок у громадському транспорті — усе це значно полегшило б життя незрячих, котрих у столиці налічується понад 4 тисячі, але місто для них і досі недоступне.

Фото надано Інною Бойчук.