Саме так назвав посол України в Чехії Євген Перебийніс відкриття пам’ятної таблиці на могилі письменниці в містечку Мнєлнік. Так склалося, що значну частину життя Наталена Королева провела в Чехії.
Власне, ця країна взагалі є особливою для України, оскільки саме сюди після знищення УНР і захоплення України більшовицькою Росією перебралася велика кількість нашої еліти. Як розповідав пан посол в інтерв’ю «Голосу України» (№ 122 (7128) нині Посольство за підтримки МЗС, у тому числі й фінансової, і в співпраці з місцевою діаспорою провадить масштабну роботу з виявлення та впорядкування поховань видатних українців, які знайшли останній спочинок на цій землі. Відновлення таблиці на могилі Наталени Королеви є дуже важливим кроком на цьому шляху.
«Вона була однією з найяскравіших і водночас найзагадковіших постатей української літературної еліти XX століття. Інтелектуалка, поліглотка, справжня європейка за своєю суттю. Наталена Королева, або ж своїм справжнім ім’ям Наталена Дунін-Борковська, — письменниця, яка й досі маловідома широкому загалу. Життя Наталени Королеви можна порівняти з пригодницьким романом, сюжетні лінії якого привели її до свідомого українства. Це була історія про те, як дочка іспанки та поляка може стати українкою. Стати нею осмислено, щиро і переконано, з вірою у те, що саме боротьба за волю цього багатостраждального народу, історію якого вона знала досконально, має стати справою її життя. Врешті-решт, не буде перебільшенням сказати, що ця унікальна жінка була більшою українкою, ніж багато хто, хто українцем народився», — написав у Фейсбуці Євген Перебийніс.
1966 року Наталену Королеву поховали на цвинтарі в Мнєлніку поруч із чоловіком, відомим українським письменником і художником Василем Королівим-Старим, якого вона пережила на 25 літ. У ті самотні роки єдиною близькою людиною для неї став чеський хлопець-сирота Войтєх Тругларж, якого вона запросила жити до свого будинку. «Для Наталени, якій Бог не дав дітей, він фактично став сином, а його діти — онуками. І хоча офіційно опікунство ніколи не оформлювалося, син Войтєха — Їржі — називав Наталену Королеву не інакше, як бабуся. Родині Тругларжів вона й переписала куплений колись з Королівим-Старим будинок у Мнєлніку», — розповів посол.
Однак з невідомих причин (за одним із припущень, на прохання самої письменниці) ім’я Королеви на могильній табличці не викарбували. Можливо, саме тому фейковій новині, що могилу письменниці знищено, яку активно поширювали вітчизняні ЗМІ, повірили. Але це шокувало не тільки українців. Це шокувало й Їржі, який понад 40 років доглядає за могилою і платить відповідні внески за місце на цвинтарі.
«До речі, фейком є і деякі інші повідомлення про нібито зруйновані українські пам’ятники і могили в Чехії, зокрема про пам’ятник воякам УНР роботи Оксани Лятуринської у м. Пардубіце, — повідомив посол. — Пам’ятник, на щастя, зберігся і нещодавно був реставрований за підтримки Посольства. В погоні за «зрадами» журналісти, на жаль, інколи ігнорують елементарні принципи журналістської гігієни, а саме — необхідність перевіряти інформацію».
Що стосується Їржі, то він розповів Євгену Перебийносу, що Наталена відіграла особливу роль в його житті. «Я був надзвичайно зворушений, коли цей вже немолодий чоловік дістав з портмоне маленьку, вже трохи затерту фотокартку. І це була фотокартка не батьків, не дітей, не дружини. Це була фотокартка його бабусі — Наталени Королеви. «Це фото завжди зі мною», — сказав він».
А віднедавна про могилу подружжя дбає і мерія Мнєлніка. Завдяки зусиллям мешканки цього міста українки Світлани Дзиковської та Посольства України місто нарешті дізналося, які унікальні люди тут жили. На оновленій табличці, відкритій 15 серпня послом України та мером Мнєлніка Цтірадом Мікешом, віднині поряд з іменем Василя Короліва-Старого викарбовано й ім’я (у вигляді її власноручного підпису) Наталени Королеви. Це стало можливим завдяки люб’язній згоді Їржі Тругларжа та підтримці мерії Мнєлніка.
