«Каже мама — іди в пед, тато — в «Україну». Не піду я навіть в мед, без культури гину», — співала на сцені Дубенського коледжу культури тендітна юнка, яка довго йшла до цієї сцени та до мрії про улюблену справу. І ось вона, студентка факультету народного хорового мистецтва Вікторія КАМІНСЬКА (на знімку), дарує слухачам пісні. Співати дівчина любить і вміє найкраще.

Народилась Вікторія в маленькому селі Білятичі (Сарненський район Рівненщини). Тут, серед мальовничої природи, відкритих і привітних людей зростала справжньою зіркою. З усмішкою згадує дитячі роки, коли, зібравши бабусь на лаві, ставала на стілець і влаштовувала концерти, виконуючи переважно народні пісні. Воно й не дивно, бо ж виховувалася Вікторія Камінська в спортивно-музичній сім’ї. Всі мамині родичі грали на музичних інструментах: прабабуся Варвара була скрипалькою, прадід грав на барабанах. Тож і дівчина закохалася в музику на все життя.

Батько Вікторії Петро Камінський — знаний у Любиковицькій сільраді та в районі футболіст. «Де він тільки не грав», — каже донька. Підтримує спортивну форму й нині, щороку організовує та проводить у селі турнір з футболу. Працює залізничником, тож хотів, щоб і донька пішла його стежиною. Мама ж бачила Вікторію вчителькою або медичною сестрою. Словом, батьки хотіли серйознішу професію, а співи вважали просто хобі. 

Проте не даремно вони назвали її Вікторією. Попри поради рідних, дівчина стала на власний шлях. Після коледжу здобула вищу освіту на музично-педагогічному факультеті Рівненського державного гуманітарного університету.

Вікторія Камінська — не просто співачка, вона вже шість років працює завідувачкою клубу в рідному селі. З перших днів на посаді організувала талановитий співочий дитячий колектив «Веселі нотки» (на знімку), який є візитівкою та гордістю Білятичів.

Доля дала Вікторії, окрім таланту, можливість на собі відчути всі потрясіння життя. Тендітну юнку навіть випробувала війна на сході країни. Про цей час тяжко говорити, а ще важче згадувати. Коли вона стояла на сцені й співала або спала під теплою ковдрою, коханий боронив її сон і спокій. Цю тривожну сторінку вже перегорнуто. Вікторія дочекалася свого солдата живим.

Сарни 
Рівненської області.

Фото надано автором.