На знімку: скромний, з мудрим поглядом щирих очей — таким залишиться у нашій пам’яті автор тестів пісень «Смерічки».
Фото з архіву автора.
Його пісні співали Івасюк, Яремчук, Зінкевич, Ротару...
Відійшов у вічність Анатолій Фартушняк — автор перших пісень популярного колись ансамблю «Смерічка».
Останні роки Анатолій Фартушняк проживав у селі Ободівка Тростянецького району на Вінниччині. Там, на сільському кладовищі, з’явився ще один свіжий пагорб. Родом поет із сусіднього Бершадського району.
Про те, що Фартушняка уже нема серед нас, повідомив його товариш — редактор Бершадської районної газети Федір Шевчук. Казав, що в Анатолія було хворе серце. Все одно він працював. Лікувався і працював. Готував матеріали до районної, обласної газет, продовжував писати вірші. Залишилася незавершеною одна з публікацій для «Голосу України».
Книга Фартушняка «Крила моєї долі» стала останньою в його біографії. Автор зібрав спогади про творчу співпрацю з тими, хто стояв біля витоків української естрадної пісні. До речі, автора відзначено дипломом лауреата національного конкурсу «Українська мова — мова єднання» у 2018 році.
Анатолій Фартушняк написав першу пісню для ансамблю «Смерічка». Називалася вона «Сніжинки падають». Поетичні рядки поклав на музику Левко Дутківський. Це він створив вокально-інструментальний ансамбль «Смерічка». Було це у райцентрі Вижниця Чернівецької області. Тоді Фартушняк навчався там в художньому училищі декоративно-прикладного мистецтва. Його однокурсником був Василь Зінкевич. Ближче зійшлися у «Смерічці». Їх обох взяв за кумів керівник ансамблю Левко Дутківський.
Назарій Яремчук не раз бував у Анатолія вдома у Бершаді, коли Фартушняк працював у районній газеті, потім — власкором обласного видання, що нині має назву «Вінниччина».
— Прикро, що нинішнє покоління не пошанувало ні ювілей «Смерічки», ні Володимира Івасюка, — говорив під час одного з наших спілкувань Анатолій Фартушняк. — «Червону руту» співають дотепер. Звучать інші твори тих часів. Серцем відчуваю, на пошанування Івасюка зібрався б повний зал палацу «Україна». Тоталітарна система звела Володю у могилу, але у незалежній державі також не знайшлося тих, хто б організував вечір пам’яті до його ювілею.
Нагадаю, нинішньої весни популярному композитору виповнилося б 70.
До останніх днів Фартушняк спілкувався з Левком Дутківським. Телефонував Василю Зінкевичу, хоча й не так часто. Казав, номер телефону Василя набирав зазвичай на день його народження.
Пан Анатолій розповідав, що Дутківский ще працює у Чернівецькій обласній філармонії. Має велике бажання організувати вечір до ювілею «Смерічки». Поки що не вдається це зробити. П’ятдесята річниця зіркового ансамблю уже минула. На загальноукраїнському рівні колектив заявив про себе у новорічну ніч 1967-го.
— Левко — чоловік дуже наполегливий, — говорив про творчого побратима Фартушняк. — Завдяки його наполегливості раніше багато чого робили. Хочеться вірити, що й тепер так само станеться.
Вірш «Високо в горах стою» Фартушняк присвятив саме ювілею «Смерічки». Його ще ніде не друкували. Поетичні рядки передав Левку Дутківському. Шкода, що нова пісня звучатиме уже без автора вірша.
Василь Джуран, голова осередку письменників Буковинського краю, один з тих, із ким підтримував стосунки Анатолій Фартушняк. Коли вийшла згадана книга «Крила моєї долі», Джуран організував її презентацію у Чернівцях. Зрозуміло, запрошував автора. «Моє серденько не пустило у дорогу, — пояснював причину відсутності на презентації пан Анатолій. — Насправді дуже хотілося поїхати, але...»
Світлій пам’яті незабутнього першого поета «Смерічки» Василь Джуран присвятив диптих печалі. «Ми одразу надрукували вірша у нашій газеті «Бершадський край», — продовжує її редактор Федір Шевчук. — Сумно! Думаю, на спомин про нашого друга організуємо творчий вечір-спогад. Можливо, запросимо долучитися до участі в ньому через скайп-зв’язок чернівчан — Василя Джурана, Левка Дутківського, доктора філології університету імені Федьковича Богдана Мельничука, він давній знайомий Фартушняка ще з років їхньої молодості.
Анатолію Фартушняку було 73 роки. Гортаю його останню книгу — і ніби вчуваються пісні на його вірші — «Сніжинки падають», «У Карпатах ходить осінь», «Бажання», «Ти прийди в синю ніч», «Незрівнянний світ краси». До речі, саме так — «Незрівнянний світ краси» — назвав свій перший альбом Назарій Яремчук. Цей твір на платівці значився першим. А пісню «Бажання» виконував Володимир Івасюк.
Зберігаю платівку з піснями Левка Дутківського. Її подарував під час однієї зустрічі Анатолій Фартушняк. Залишив на ній автограф. Він був дуже скромною людиною, ніколи не хизувався співпрацею з відомими композиторами і виконавцями — Дутківським, Івасюком, Яремчуком, Зінкевичем, Ротару, Дворським... Найближче зійшовся з Назарієм Яремчуком. Назарій не раз гостював в Анатолія в його рідному селі Баланівка. Фартушняк провідував Яремчука у лікарні...
— То зойк трембіти вижницької сколихнув округу... — один з рядків Василя Джурана на смерть автор текстів пісень «Смерічки» Анатолія Фартушняка. Сумно, що вже без нього «У Карпатах ходить осінь...»
Вінницька область.
