«У кожного місця — свій образ. Венеція — це вода, скло і кінозірки. Парма — це шинка. А Czernowitz — це книга. У неї багато голосів і пишеться вона різними мовами. Щороку у вересні у Венеції відбувається кінофестиваль. Щороку у вересні у Пармі — фестиваль шинки. У перший тиждень вересня у Чернівцях відбувається фестиваль поезії». Так про своє рідне місто в есе «Книга Czernowitz» написав поет, письменник і дисидент Ігор Померанцев, а фестиваль, який він згадує, — це, звичайно, Merіdian Czernowitz, за яким минулого тижня пильно стежив «Голос України» як інформаційний партнер цього важливого для культурного життя країни заходу.
Можливо, для непосвячених виглядає дивним той факт, що Чернівці Ігор Померанцев називає Czernowitz. Та для знайомих з історією цього регіону нічого дивного немає. Тут мешкають десятки народів та етносів і у кожного Чернівці звучать по-своєму. Під німецькою назвою це місто пережило свій золотий вік становлення, як один з форпостів Австро-Угорської імперії на сході. А є ще румунська, єврейська, українська історії звучання Чернівців, і всі ці ноти організатори міжнародного поетичного фестивалю звели в одну велику поетичну симфонію.
Отож, підбиваючи підсумок фестивалю, про що важливо сказати передусім? Найвагоміше, певне, те, що після кривавих подій двадцятого сторіччя поети з Німеччини та Австрії (Леа Шнайдер, Бйорн Кулігк, Ута Акерман, Юліан Шуттінг, Вольфганг Германн, Ільма Ракуза) радо ділять сцену з поетами з Ізраїлю (Нуріт Зархі, Шимон Адаф) та України (Юрій Андрухович, Сергій Жадан, Катерина Калитко, Ігор Померанцев, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик, Андрій Любка, Ірена Карпа, Пітер Залмаєв, Христя Венгринюк, Петро Рихло, Тетяна Милимко, Олена Андрейчикова). Для України важливо, що це точка зустрічі поетів та письменників з усіх регіонів. Тут не просто схід і захід разом, тут схід і захід творять разом. А для фестивалю важливо, що зібравши багатокультурну поетичну поліфонію у Чернівцях, він уже «розповзається» на інші регіони, зокрема, вже з’явився Meridian Poltava.
Для поціновувачів сучасної української літератури буде цікаво дізнатися, що з’явилася ціла низка нових збірок та романів, на які варто звернути увагу. А саме, у поетеси з Вінниці Катерини Калитко вийшла збірка «Ніхто нас тут не знає, і ми — нікого», до того ж ілюстрації до неї зробив її колега калуський поет Юрій Іздрик (на знімку). Письменник з Донецька, який нині мешкає у Києві, Володимир Рафєєнко презентував свій перший роман українською мовою — «Мондеґрін». Нині київський письменник, а ще донедавна воїн АТО, Артем Чех випустив збірку оповідань про рідні Черкаси «Район «Д», у Тараса Прохаська з’явилася прозова збірка «Так, але...», а рок-гурт «Жадан і собаки» випустив новий альбом «Мадонна». Усі ці прем’єри відбулися на фестивалі. А ще було багато поетичних читань, кави, вина, а також були вистави й концерти у найвідоміших місцях Чернівців. Таким великим літературним урожаєм завершився ювілейний Х фестиваль. Утім, журналістського слова не досить, щоб передати унікальну атмосферу Merіdian Czernowitz. Тому замість завершення пропонуємо пряму мову його учасників.
Катерина Калитко, поетеса:
— Цей фестиваль унікальний передусім поезією, яка переливається вулицями міста протягом усіх днів, вихлюпується за межі міста, і ця прекрасна хвиля накриває усю країну. Вже десятий рік є цьому свідченням. Це один з фестивалів, які диктують поетичну моду, багато в чому задає тональність літературному процесу. Це надзвичайно енергетична ініціатива, яка завдячує передусім співзасновникам, ініціативній групі. Це хороший камертон, який допомагає налаштуватися, коли починається осінній літературний сезон, на правильну хвилю, почути своїх колег, надихнутися, наснажитися і відчути: те, що ти робиш, не є марним. А це найважливіше для кожного письменника.
Тарас Прохасько, письменник:
— Meridian Czernowitz унікальний тим, що він, по-перше, надзвичайно прив’язаний до усіх пластів попередньої чернівецької культури. А по-друге, через ці пласти він виходить на зв’язок з усім світом. Він є асоціацією, таким собі пов’язанням, між Чернівцями і світом, між світом та Чернівцями. Іншого фестивалю, який би мав саме такі акценти, я не знаю.
Юрій Іздрик, поет, письменник:
— Не згадаю, скільки вже років загалом, але останні кілька точно, Meridian Czernowitz — це частина мого життя. Точніше, короткотривалого періоду публічного життя, коли я вилажу зі свого закутка в Калуші, їду на люди, зустрічаюся з друзями. А «Meridian Czernowitz» — це передовсім друзі. Я можу говорити багато хороших теплих слів про цей фестиваль, про його проекти і про нашу спільну історію.
Тетяна Милимко, поетеса:
— Meridian Czernowitz — для мене це місце, де можна відчути концентрацію поетичної музи. Зрозуміти, що більше подобається людям, а що — менше, у якому напрямку краще розвиватися. Для митця це дуже важливо, тим більше, якщо ти виходиш на велику сцену.
Фото автора.
