Щодня спілкуюся з мешканцями сіл нашої ОТГ. Серед інших вони порушують так звану поштову проблему. Люди наголошують на тому, що автори реформування пошти далекі від сільських поліських реалій, в яких живе пересічний люд. У гонитві за оптимізацією вони роблять усе тільки гірше.
Щоб не бути голослівним, наведу деякі факти по, скажімо, відділенню поштового зв’язку у центральній садибі нашої ОТГ — селі Мала Любаша. Це відділення працює лише чотири дні на тиждень. Увесь персонал — на півставки. Тим часом дві листоноші розносять пенсії, поштові відправлення, газети у Малій Любаші, Борщівці. Два роки не могли знайти начальника відділення — нікого не приваблювали півтори тисячі гривень і висока відповідальність (нині додали начальнику п’ятсот гривень і він отримує дві тисячі).
Вважаю, що така мізерна зарплата не стимулює поштовиків триматись за робоче місце: листоноші розносять пенсії, допомоги, словом, мають справу з грішми, що дуже відповідально. Тим паче наші села — у близькому сусідстві з райцентром, то вивільнені поштовики могли б знайти роботу і там.
Люди не мають до них претензій, навпаки вдячні їм, що ті працюють фактично на ентузіазмі. Однак мають претензії до вищого, київського, керівництва «Укрпошти», яке своїм недолугим менеджментом довело пошту до такого нікчемного стану, до того, що вона не може якісно надавати послуги людям. І новому керівництву держави потрібно звернути на це увагу, чого не робило попереднє. Скажімо, пошта у Малу Любашу та в інші села області доставляється двічі на тиждень. То якою може бути своєчасна доставка поштових відправлень, а тим паче щоденних газет, які люди передплачують?
Щодо пенсій, то багато літніх людей, особливо самотніх, через своє здоров’я не можуть отримувати їх у банкоматах — до них ще треба дійти. Та й у наших поліських селах їх нема, як у селах, що близько до Києва. Відтак обирають спосіб доставки пенсії поштою. Тому, вважаю, не потрібно обмежувати їх у такій можливості: хай люди обирають, де і в який спосіб отримувати своє зароблене за багато років праці на державу.
Хочу наголосити для поштових «реформаторів»: у селах багато пенсіонерів не мають мобільних телефонів. Їм просто нема за що їх купити — мізерних пенсій, які вони отримують, ледве вистачає, щоб не померти з голоду з огляду на високі ціни на продукти та комунальні послуги. Та й не всі уміють ним користуватися.
Через парламентську газету хочу звернутися до нового уряду — припиніть, будь ласка, так зване реформаторство в «Укрпошті». Адже київське керівництво, судячи із непомірно високих зарплат (отримують сотні тисяч гривень — набагато більше, ніж Президент), дбає лише про себе, а не про розвиток поштової галузі. І це в той час, як пересічні поштовики, особливо у селах, працюють не на повні ставки — отримують мізер, тому від безвиході виїжджають за кордон на заробітки. Тож скоро не буде кому працювати у селах. Іще така деталь. Помічено: якщо у селі закривають пошту, школу, люди поступово виїжджають із нього, бо не бачать перспективи жити у такому вакуумі.
Віктор ТАЛАЩУК, голова Малолюбашанської ОТГ Костопільського району Рівненської області.
