На Сумщині на залізничних платформах, де зупиняються приміські поїзди, з’явились оголошення, які дуже стривожили людей. Чорним на білому надруковано, що вже із 30 вересня потяги тут не зупинятимуться.

Про причини, що спонукали залізничників вдатися до радикальних заходів, повідомляється таке: «З початку 2019 року регіональна філія «Південна залізниця» понесла витрати від перевезення пільгових категорій пасажирів у приміському сполученні по станції Суми на суму 4957,7 тис. грн, а Сумською міськрадою відшкодовано лише 583,3 тис. грн». Через борг залізничники вирішили відмінити на території Сум три зупинки: «Олдиш», «Суми-Товарна» і «59-й кілометр». Починаючи з 30 вересня, тут не зупинятимуться тринадцять приміських поїздів.

Окрім міськради обласного центру, відомство має фінансові претензії до Тростянецької ОТГ, на території якої знаходиться чимала залізнична станція Тростянець-Смородине. Тут, згідно із версією залізничників, вони надали пільговикам транспортних послуг на 881 тис. грн, з яких Тростянецька ОТГ відшкодувала лише 50 тис. грн. Відтак, для одинадцяти приміських поїздів, котрі слідують цим маршрутом, скасовуються зупинки «Рупине», «Ворскла» і «Бакирівка».

Наміри залізничників хоч і непрозорі, але абсолютно зрозумілі. Неважко спрогнозувати, що буде далі: обурені пасажири приміських поїздів візьмуть в облогу кабінети місцевих керманичів, масово ходитимуть на сесії, вимагаючи віддати залізничникам гроші. Рано чи пізно, повністю чи частково така тактика спрацює, і відомство розв’яже свою проблему, не докладаючи значних зусиль.

Тим часом, можна зрозуміти і очільників місцевих органів влади, котрі не поспішають перераховувати залізничникам гроші. Бо звідки взялись ці дивні числа: майже п’ять млн грн для Сум і майже 900 тис. грн для Тростянця? На територіях цих міст розташовані крупні залізничні станції, відтак, тут і справді сідають до приміських потягів чимало пільговиків, але хто довів, що вони — мешканці Сумської та Тростянецької територіальних громад, за яких треба платити з місцевих бюджетів?
На Сумщині вже давно й успішно працює програма пільгових пасажироперевезень на автомобільному транспорті. Створено спеціальний фонд, який наповнюють «усім миром». Кожна громада перераховує до нього кошти у залежності від того, скільки на її території мешкає пільговиків. Надалі ці гроші потрапляють до перевізників, котрі безплатно обслуговують пасажирів пільгових категорій.

На залізниці таку модель можна було б запровадити ще легше, ніж на автобусних маршрутах. Адже кожен пенсіонер чи інший пільговик пред’являє касиру посвідчення, за яким можна встановити його адміністративно-територіальну приналежність. У добу суцільної комп’ютеризації та «інтернетизації» наприкінці кожного року неважко з великою точністю підрахувати, яка громада і скільки винна залізниці за обслуговування своїх жителів. Залізничники, натомість, хочуть, аби їхні гроші замість них «вибивали» із місцевих бюджетів пасажири. Чим це закінчиться, наразі невідомо. Можливо, і справді сумчани, як і обіцяють залізничники, залишаться без приміських потягів.