Антон Міхєєв на ярмарку меду в Сєвєродонецьку.
Фото автора.
Пасіку колись тримав його дід Михайло. Молодого Антона вона тоді геть не цікавила, тому, можливо, дід і не передав цю пасіку онукові у спадок. Та гени беруть своє. Подорослішавши, Антон не міг байдуже пройти повз вуликів, а пасіка його зацікавила так, що він купив п’ять вуликів і почав займатися бджолярством. Так, для себе, для задоволення, як хобі. Сьогодні Антон Міхєєв має 150 бджолосімей, очолює Асоціацію бджолярів Луганщини «Медова артіль», у створенні якої брав активну участь, і навіть займається науковою роботою, беручи участь у проекті з відродження аборигенної бджоли — луганської степової.
До певного часу ця аборигенка вважалася втраченою. Її селекцією ще за СРСР активно займалися науковці та місцеві досвідчені бджолярі. У селі Арапівка тоді створили щось на кшталт лабораторії, де з української степової виділили лінію, яку так і називали — луганська степова. Робота по цій бджолі велася серйозна. Селекція давала комаху, пристосовану до умов степу у східній частині країни — на ранній медозбір, досить затяжні зими тощо. Та коли Союз розвалився, роботу зупинили, з часом пішли з життя люди, які займалися селекцією, і лінія, на превеликий жаль, була загублена. До речі, дід Михайло теж займався українською степовою. Він жив в Антрациті, а бджола на цій степовій території північно-східної частини Донецького кряжа почувалася чудово.
Створена два роки тому обласна Асоціація бджолярів поставила собі за мету розшукати і повернути втрачену лінію. Спершу ця робота не увінчалась успіхом, але, як інколи буває у щасливчиків, допоміг випадок.
Торік п’ятеро бджолярів Луганщини набирались досвіду в Полтавській області, і один з викладачів семінару розповів, як він рятував від загибелі племінний матеріал луганської степової бджоли, коли не стало селекціонерів. Антон не міг повірити у таку удачу! Луганчани одразу ж налагодили контакт з потрібними людьми, і цьогоріч їм передали найкращий племінний матеріал аборигенної пчілки, яка по праву повинна бути в Луганській області. Для розплідництва кращих бджоломаток розмістили у двох членів асоціації, одним з котрих є Антон Міхєєв.
— Завдання нашої асоціації — зберегти лінію для майбутніх поколінь бджолярів, — наголошує він. — Ми розводимо комах і роздаємо членам нашої організації. Нині працюємо над ідеєю створення бджілорозплідників і племінного заводу. Племінний матеріал ми закупили у великій кількості, створюємо трутневий фонд і певним чином займаємося науковою роботою. З Полтавською асоціацією бджолярів і Полтавським інститутом бджільництва ім П. І. Прокоповича ми підписали меморандум про співпрацю. Наша робоча група вже напрацювала певний матеріал, також ми залучили до цієї роботи колег з Донецької області і сьогодні двома асоціаціями намагаємося повернути на батьківщину нашу бджолу.
Нині проводиться морфометричний аналіз пасік Луганської і Донецької областей — такий собі аудит для виявлення аборигенних бджіл. Можливо, з тих часів десь залишився матеріал, з яким можна працювати далі. Племінне стадо на Луганщину завезли, отже, надалі буде «підливатись кров» у те, що, можливо, залишилося. І тоді вже все остаточно буде поставлено на серйозний потік.
— Ми вже знайшли два місця для створення ізольованої території, куди не залетить чужий трутень, щоб не змішалася кров з якоюсь імпортною бджолою, — розповідає Антон. — Це буде в Кремінському та Старобільському районах. Утім, остаточне рішення буде ухвалено лише тоді, коли науковці Полтавського інституту бджільництва та наші полтавські колеги проведуть необхідні заміри, кілометражі відстані і скажуть своє слово.
Крім відродження луганської степової бджоли, асоціація має ще одну глобальну мету — привчити населення до вживання продуктів меду.
— Я, до речі, не їм цукру вже років зо три. Лише мед. Це натуральний якісний продукт, який позитивно впливає на наше здоров’я, — переконує Антон. — Тому разом з Асоціацією людей з обмеженими можливостями та департаментом зовнішньоекономічної діяльності ОДА працюємо над проектом залучення людей з інвалідністю до заняття бджільництвом. Це допоможе їм мати найкорисніший продукт для здоров’я і вести невеличкий бізнес. Один сєвєродонеччанин, попри певні вагання, все-таки ризикнув зайнятися пасікою і тепер радить усім так вчинити. Знаєте, у нього тепер, як і у всіх бджолярів, вогонь в очах горить, коли йдеться про бджіл. Наша людина! До речі, з огляду на фізичні можливості таких осіб, ми пропонуємо їм легкі вулики з полістиролу, які спеціально для людей похилого віку та з обмеженими можливостями виробляє за нашим замовленням одна з фірм у Лисичанську.
Ще один проект, над яким працює Асоціація бджолярів (і донеччани їх, до речі, дуже підтримують), — це впровадження у школах області споживання меду та його продуктів. У Новоайдарському районі живе «професор бджолярства» Володимир Зубатенко, який з цього приводу написав кілька книжок і навіть розробив рецепт бездріжджового хліба на основі бджолиних продуктів, який зміцнює дитячий імунітет. Найближчим часом це буде пілотний проект, а далі є більші перспективи.
Сьогодні до Асоціації бджолярів входить понад сто виробників меду, і кожен з них переконаний, що бджола — це життя на землі.
