Стоп-кадр із тизеру фільму.
Толока впродовж віків, навіть тисячоліть, ще до того, як Україна почала називатися Україною, об’єднувала людей. Толока була магнітом соціальної єдності. Люди збиралися гуртом, щоб допомогти одне одному в якійсь біді — будь-яка навала, війна, стихійне лихо чи просто блискавка потрапила у стріху й зруйнувала помешкання. І ось тоді толокою, всі разом, відновлювали ту хату. Це був принаймні шанс на виживання родини. Жодна хата в Україні ніколи не була скраю, а завжди в центрі громади, в центрі її уваги і допомоги. Отак толока із статусу будівельного процесу набула статус соціальної єдності, об’єднуючої сили людей.
Це є головним посланням чи, як сьогодні модно казати, головним меседжем нового повнометражного художнього фільму «Толока» режисера Михайла Іллєнка, який вийде на широкий екран у березні наступного року. Але вже тепер першими його глядачами стали наші військовослужбовці, що беруть участь в Операції об’єднаних сил, та мирне населення прифронтових міст та селищ. Наразі триває допрем’єрний промо-тур картини в зоні ООС.
Стартував він 13 вересня із демонстрації стрічки у селищі Лебединське. Відтоді «Толоку» вже побачили у Гранітному, Світлодарську, Авдіївці, м. Часів Яр (Донецька обл.), у Сєвєродонецьку, Щасті, Кремінній, Попасній, Золотому, Новолуганському, Новоохтирці, Кримському (Луганській обл.). Днями запланований показ картини у Первомайську, Мар’їнці, Красногорівці, Гірнику. Цей тур відбувається за підтримки Українського культурного фонду у партнерстві із Асоціацією «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — дивись українське!», «MIR§CO FOUNDATION», компанією «Вавілон», штабу ООС, CIMIC.
Разом із режисером стрічки Михайлом Іллєнком зоною ООС їздять й актори. Серед них Іванна Іллєнко — головна героїня фільму. Саме вона грала роль Катерини. Також Василь Кухарський (у фільмі Семен Босий), Мирослав Гай (Кайсак-Бабай), Євгенія Конюх (Маруся, донька Катерини) та Тетяна Нагірняк (Ізольда). Після кожного показу фільму вони спілкуються з глядачами, розповідають про історію створення «Толоки», разом обговорюють українську історію та культуру та чому важливо це пам’ятати та зберігати.
Про нову картину, про послання, що вона несе глядачу та його сприйняття, про головне завдання українського кінематографа «Голос України» розпитав у режисера Михайла Іллєнка.
— Чому ще до офіційної прем’єри «Толоки» у кінотеатрах країни ви вирішили показати її у Донецькій та Луганській областях?
Іллєнко: — Ця ідея виникла давно. Після того як у 2014-2015 роках їздив до наших бійців на передову із своїм фільмом «Той, хто пройшов крізь вогонь», зрозумів, що саме вони — основна фокус-група країни. Тоді і вирішив: першими, хто має побачити «Толоку», будуть наші військові, які виконують свій обов’язок на лінії зіткнення.
— Як вони сприйняли ваш новий фільм?
Іллєнко: — Насправді справжнє народження нової картини відбувається у кінозалі. У фільмі багато історичних мотивів. Хтось краще знає українську історію, хтось гірше. І я трошки побоювався, що чи всі зрозуміють ці мотиви. Але більшість аудиторії інтуїтивно відгукується на те, що бачить на екрані. І мене попустило. У перших глядачів із «Толокою» складаються дуже хороші взаємини. Емоції переповнюють залу, і це дуже приємно. Бачу, що багато років роботи не пройшли дарма.
Спочатку у рамках промо-туру планувалося 12 показів «Толоки». Але після реакції та відгуків перших глядачів на прохання військових організатори туру значно збільшили їхню кількість. З 13 по 25 вересня вже відбулося 16 показів, і до кінця місяця буде ще п’ять.
Під час показу картини у Авдіївці Михайло Герасимович, пояснюючи її головну ідею, назвав толоку таємною зброєю України, яка виникла ще за часів Трипілля. І згадав епізод із своєї нової стрічки, «коли діти Катерини підіймають стріху її хаті, там виявляється ще одна хата, бо скільки разів ту хату вже знищували, а Україна жива!»
— Який філософський код вашої «Толоки»?
Іллєнко: — Ну, філософський код двома словами не розкажеш. На то він й код. Ми маємо не забувати наші переваги. І ми про них пам’ятаємо. Бо Майдан — це теж толока. І добровольці, і волонтери, які повстали й об’єдналися на початку відкритої російської агресії проти України, — це теж толока. Тобто цей код з нашої генетичної пам’яті нікуди не дівся й не дінеться. На щастя, у часи випробувань цей наш український генетичний код пробуджується й активізує все, що потрібно для перемоги.
Тизер фільму.
На зустрічі із глядачами селища Лебединське Волноваського району Донецької області Михайло Іллєнко пригадав епізод з одного грузинського фільму. Мовляв, перехожа жінка питає у головного героя, чи ця вулиця веде до храму. Той відповідає, що ні. Жінка здивована. Вона не розуміє, навіщо вулиця, яка не веде до храму. «А собі я ставлю трохи інше питання — для чого сьогодні знімати кіно, яке не веде до перемоги?!», — зазначив режисер.
— Що ви мали на увазі, коли казали про кіно, яке веде до перемоги?
Іллєнко: — Тоді я згадав риторичну репліку з іншого фільму та перефразував її стосовно вітчизняного кінематографу, і вона стала моїм внутрішнім завданням: а для чого сьогодні знімати кіно, яке не веде нас до перемоги? Вважаю, що це має бути зараз головним завданням для нашого українського сучасного кінематографу.
— Хто підтримав вашу ідею допрем’єрного показу новоствореної стрічки у прифронтовій зоні?
Іллєнко: — Ще до того як «Толока» була готова, я звернувся до Мирослава Гая. Запропонував йому роль у картині, яку він дуже добре зіграв, бо за професією він актор і режисер. І ще під час роботи над картиною ми домовилися, що поїдемо презентувати її насамперед нашим бійцям. Над цим напрямом у нас працює ціла команда. Голова правління Асоціації «Сприяння розвитку кінематографа в Україні — дивись українське!» Андрій Різоль дуже активно підключився до непростого процесу, скажімо так, доставки фільму до глядача. Окрема подяка штабу Операції об’єднаних сил за підтримку та супровід групи під час поїздки.
Держкіно повідомляє:
Кінокомпанія «Іллєнко Фільм» представила Держкіно готовий фільм-притчу Михайла Іллєнка «Толока», що створювалася за мотивами балади Тараса Шевченка «У тієї Катерини хата на помості». Зйомки фільму розпочалися у лютому 2013 року і тривали до вересня 2018-го.
Дія фільму охоплює понад 400 років і 14 важливих фрагментів історії України. Фільм пропонує притчу із присмаком гіркуватої іронії — між трагедією та комедією, де перебіг часу й історичні події частково втілюються у змодельованому, інколи навіть іграшковому вигляді.
Спродюсували картину Михайло Іллєнко, Маріанна Новікова та Андрій Різоль. Режисер Михайло Іллєнко також є автором сценарію. Оператор-постановник — Олександр Кришталович. Художники-постановники — Роман Адамович та Микола Кіщук. Композитор — Роман Вишневський.
Посилання на сторінки фільму “Толока” у соціальних мережах:
