Зоряна Скалецька та Михайло Радуцький.

Проблема трансплантології — одна з найбільших у країні, вона пов’язана і з життям, і з бюджетом. На цьому наголосив голова парламентського Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький, відкриваючи засідання круглого столу «Перспективи запровадження трансплантації в Україні. Стан реалізації Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині».

Метою зустрічі було обговорення перспектив розвитку унікального та безальтернативного методу лікування багатьох необоротних хвороб — трансплантації та стану реалізації норм закону, який визначає нову систему правовідносин у сфері трансплантації та пов’язаної з нею діяльності. На круглий стіл запросили народних депутатів України, представників Офісу Президента, Кабміну, МОЗ, МВС, Мінфіну, науково-практичних установ НАМНУ, громадських організацій, анестезіологів і трансплантологів із 22 областей країни та експертів.

Михайло Радуцький нагадав присутнім, що 1 січня 2019 року набув чинності Закон України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині». Ним збережено існуючу донині «презумпцію незгоди» щодо посмертного донорства анатомічних матеріалів; заборонено їх вилучення з тіла померлих осіб, які належать до категорії дітей-сиріт і позбавлених батьківського піклування, людей, особу яких не встановлено, тих, хто загинув унаслідок бойових дій. Також унормовано процедуру визначення стану незворотної смерті людини, посилено кримінальну відповідальність за порушення законного порядку трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини. Крім того, новим законом передбачено створення Єдиної державної інформаційної системи трансплантації (ЄДІСТ), розвиток у країні трансплант-координації, здійснення активної державної інформаційної політики, спрямованої на формування позитивного ставлення до донорства в суспільстві, заходи до заохочення прижиттєвого донорства тощо.

Цей закон поки що не запрацював через неготовність підзаконної нормативно-правової бази для цього та відсутність ЄДІСТ, з діяльністю якої пов’язана реалізація більшості його норм.

І хоча в Україні 5 тисяч людей щороку потребують пересадки органів, фактично здійснюють менш як 200 трансплантацій.

А пересадка кісткового мозку, як зазначив член Комітету з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування Валерій Зуб, необхідна 25—30 тисячам наших громадян.

До того ж наша держава посідає останнє місце серед країн Європи за показником, зокрема, посмертного донорства, який в Україні становить 0,1 випадка на 1 мільйон населення, що у 250 разів менше, ніж, наприклад, в Іспанії. А торік у нас взагалі не було жодної трупної трансплантації. Однією з основних причин гальмування розвитку цього напряму медицини є нестача донорських органів.

Як зазначила під час засідання голова підкомітету з питань трансплантації та сучасних медичних технологій Оксана Дмитрієва, нині в нашій країні відсутня повноцінна система трансплантації. «Це при тому, що в Україні створено шість центрів та відділень органної трансплантації, тобто є фахівці, є можливості, а головне, є люди, яким це життєво необхідно», — підкреслила вона. А міністр охорони здоров’я Зоряна Скалецька наголосила на тому, що ті ресурси, які нині є в країні, необхідно використовувати максимально ефективно.

«Однією з головних проблем є те, що нині процедура діагностики смерті мозку не введена в рутинну практику, тому є унікальною процедурою. Причина — немає необхідних приладів», — зауважила міністр. Наприклад, із 14 лікарень Києва вони є у третини. Також недостатньо лабораторій для підбору пари донор—реципієнт, а особливо дошкуляє відсутність їх сертифікації та необхідного обладнання. Немає стандартизованого алгоритму взаємодії між медзакладами. Також нині недостатній правовий захист фахівців, які будуть задіяні під час таких операцій. Відсутній механізм мотивації повідомлення про потенційного донора. Триває підготовка трансплант-координаторів, що здійснюють зв’язок реципієнт—донор, але їх катастрофічно не вистачає. Зоряна Скалецька звернула увагу присутніх ще на багато проблем, зокрема на відсутність реєстру донорів, стандартизації лабораторій стикування тощо. «Важливим питанням є те, як ми змінимо ставлення суспільства до фахівців, які проводять такі операції», — додала вона.

Представники громадських організацій, які брали участь у заході, презентували свій досвід щодо ролі громадськості в популяризації донорства як одного з найвищих проявів гуманізму. Так, голова правління ГО «Всеукраїнська платформа донорства «iDonor» Ірина Засланець розповіла про безпрецедентне підкорення Говерли, яке здійснили 25 людей із пересадженими органами. П’ятеро з них мали донорське серце.

А директор Інституту серця МОЗ України Борис Тодуров звернувся до присутніх на зустрічі народних депутатів із пропозицією підтримати закупівлю за державні кошти механічних сердець, імплантацією яких займається інститут. Бо інакше хворі змушені виїжджати на такі операції за кордон. «Замість того, щоб розвивати власну трансплантологію, фінансуємо іноземні клініки», — підтримав його ректор Запорізької медичної академії післядипломної практики Олександр Никоненко.

Загалом учасники круглого столу обговорили необхідність вжиття невідкладних заходів із метою усунення наявних недоліків у практичній організації вітчизняної служби трансплантації та розробки чіткого алгоритму її функціонування з урахуванням кращих міжнародних практик у цій сфері.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.