Наприкінці серпня цього року до Верховної Ради було внесено проект закону про молодь (реєстр. № 2076), який викликав обурення в багатьох громадських організаціях, насамперед дитячих. 2 жовтня цей законопроект був відкликаний на доопрацювання. Саме з метою широкого обговорення та аналізу сучасного стану молодіжної політики днями в Комітеті у справах молоді та спорту відбувся круглий стіл «Шляхи вдосконалення державної молодіжної політики».

Щоб не лише в столиці

Відкриваючи засідання, голова підкомітету з питань державної молодіжної політики Ірина Борзова (на знімку) зазначила, що перед внесенням системних змін до законодавства вони мають бути обговорені з представниками молодіжних і дитячих громадських організацій, студентського та учнівського самоврядування, науковцями та місцевими органами виконавчої влади. Також Ірина Наумівна зауважила: необхідно зробити так, щоб не лише міська, а й сільська молодь мала можливість належно розвиватися і брати участь у державотворенні.

Спочатку — стратегія

Заступник міністра молоді та спорту Олександр Ярема розповів, що вже майже рік триває робота над Стратегією розвитку молодіжної політики в Україні до 2030 року:

«Є і діє програма «Молодь України 2016—2020», але потрібен дороговказ, згідно з яким надалі формувати законодавчу та нормативну бази. Було вивчено досвід колег з ЄС, які мають горизонт планування до 2030-го.

Що ми бачимо в молоді 2019 року? Недостатній рівень активності, низька підприємливість і мобільність, великий розрив між компетенціями та потребами ринку праці, демографічні проблеми, високий патерналізм (переконання, що хтось має прийти і вирішити мої проблеми), серйозні безпекові виклики (а вони перешкоджають самореалізації та призводять до низької тривалості життя).

Якою в результаті хочемо бачити молодь у 2030-му? Такою, що має змогу та бажання самореалізуватися в Україні; орієнтується на фізичне та ментальне здоров’я та усвідомлює свою відповідальність за нього; виявляє ініціативу в соціумі і визначає власні цілі; створюючи сім’ю, і надалі розвивається і бере участь у суспільному житті; має рівний доступ до прав, можливостей та якісних послуг; має стійкість до життєвих викликів та непередбачених змін, не втрачає відчуття щастя.

Щоб досягти цього, основними пріоритетами молодіжної політики стануть:

* безпека та життєстійкість (безпека поводження в мережі, розвиток медіаграмотності та критичного мислення; психологічна допомога, профілактика стресу та депресії; практики позитивного батьківства та руйнування стереотипів у вихованні дітей);

* здоровий спосіб життя (зміцнення ментального та фізичного здоров’я; профілактика та протидія різним формам залежності; запобігання поширенню ВІЛ та інших інфекцій; розвиток фізичної культури та підтримка неформальних спортивних рухів та ініціатив);

* розвиток спроможності (впровадження лідерства та підприємливості через заклади освіти; розвиток волонтерства та громадянських компетенцій відкритого суспільства; програми особистого зростання);

* інтегрованість у світ (підвищення мобільності та міжнародні молодіжні обміни; залучення до діяльності в Україні молоді з-за кордону, насамперед із діаспори; формування розширеного поняття українськості, що базується на цінностях та свідомому виборі)».

Олександр Ярема зазначив, що це ще проектний документ і дискусії тривають, але саме на цій стратегії базуватимуться і зміни до законодавчих актів, і державна цільова програма «Молодь України».

Потрібен Фонд підтримки ініціатив

Народний депутат Іван Крулько:

«В Україні законодавство про молодь сформувалося ще на початку незалежності, тобто фактично на радянській традиції та уявленнях про роль і реалії молоді. Нині маємо два закони і одну декларацію, а потребуємо одного закону, який об’єднає все.

Оновлення необхідне. Наприклад, балтійські країни вже працюють над третім і четвертим оновленням молодіжного законодавства. У Молдові молодіжні працівники і центри визнано законом. Ми — аутсайдери в цьому питанні. Організаціям, які працюють з дітьми та молоддю, потрібна інституційна підтримка.

Важливо імплементувати в закон Європейську хартію залученості молоді в прийнятті рішень: щоб на всіх рівнях діяли молодіжні ради. Щоб вони, як і в ЄС, розвивали свої мережі, залучали волонтерів. Жодних рішень для молоді без участі молоді!

Майже за тридцять років незалежності у нас не побудовано з нуля жодного об’єкта молодіжної інфраструктури (за винятком Пластового центру в Бучі). Водночас маємо цілу мережу дитячо-юнацьких бібліотек — 16 тисяч по всій країні, які можуть стати не лише книгозбірнями, а й молодіжними центрами — відкритим креативним простором, коворкінгом. Хай служать потребам молоді!

Державних грошей ніколи не вистачить, а молодіжна політика завжди фінансувалася за залишковим принципом. Тому частиною цього закону має стати й Фонд підтримки молодіжних ініціатив! Його основне завдання — значно розширити джерела фінансування і кількість коштів для молодіжних програм».

Усе роблять люди

Ганна Острікова з Програми розвитку ООН в Україні:

«В Україні молодіжна політика завжди трималася на людях. І якщо не підтримувати тих, хто на місцевому і регіональному рівнях безпосередньо працює з молоддю, якщо не забезпечити їм гідні умови праці та зарплати, то всі красиві наміри залишаться намірами... Зверніть увагу на плин кадрів! Ми проводимо тренінги, але вони — не панацея. Із тих, хто проходить навчання, лишаються тільки 30%. Насамперед через низькі зарплати. І молодіжна політика має бути не третім чи п’ятим завданням працівника, а пріоритетом, визнаним на національному рівні. Для цього треба виділити цих фахівців в окрему групу і подбати, щоб вони були в кожному населеному пункті.

Нині молоді люди виїжджають за кордон не лише тому, що не мають роботи, а й тому, що після роботи їм нема куди піти і повести дітей. І тут соціальний фактор та молодіжна політика дуже потужно впливають на демографію. Кожна молода людина має знати, де вона може отримати допомогу, де змістовно відпочити. Закон орієнтований на розвиток людського капіталу. І це пріоритет національної безпеки. Бо за прогнозами демографів у 2030 році не буде кому працювати».

Про центри, податки і безплатний проїзд

Заступник голови комітету Василь Мокан зауважив, що у молодіжної політики є дві ноги: молодіжні працівники та доступні центри. І навів статистику. У Франції, наприклад, щороку готують 50 тисяч працівників із молоддю. В Естонії на 300 молодих людей — один центр. У нас цифри поки що значно скромніші. В Україні терміново мають запрацювати не менш як 30 тисяч центрів.

Представники Всеукраїнського громадського дитячого руху «Школи безпеки» теж наголосили на важливості підтримки кадрів: «Не всі можуть дозволити собі розкіш працювати безплатно. А нині ми, по суті, волонтери, працюємо у вільний від роботи час. Поїздки на міжнародні змагання — за кошти батьків. Вирішенням могло б стати запровадження досвіду деяких країн, де батьки сплачують податок не державі, а громадським об’єднанням, які займаються з їхньою дитиною».

Член Національної Ради "Національної Організації Скаутів України" Віолетта Пугачова розповіла про переваги скаутських освітньо-виховних програм і зауважила, що в державі бракує механізмів співпраці держустанов із неформальною освітою. А представниця Асоціації дівчат-гайдів України Марія Макодзева озвучила основну потребу майже всіх скаутських гуртів: «Через відсутність приміщень дітям ніде збиратися. Ми не просимо грошей, а лише можливості безоплатно орендувати класи в школах, які ввечері порожні».

Ірина Пєша з Державного інституту сімейної та молодіжної політики висловила й таку пропозицію: «А давайте почнемо з того, що... припинимо реформувати! Адже щоб був ефект від реформ, має минути мінімум п’ять років сталого розвитку. У нас же в молодіжній політиці постійно змінюють управлінську систему і підпорядкування. Весь час — у стані реформ. На місцевому рівні за цим просто не встигають. Якщо молодь — це третина населення, це кадровий, трудовий і демографічний ресурс країни, то молодіжне законодавство має бути не декларативним, а пріоритетним, реальним, підкріпленим фінансуванням і кадрами».

Пропозиції врахують

Питання залучення сільської молоді стоїть особливо гостро, адже подекуди в селах немає не те що інфраструктури для змістовного дозвілля, а й навіть рейсових автобусів... До того ж, не всі керівники ОТГ розуміють важливість молодіжної політики.

Пролунала й пропозиція зробити за прикладом ЄС безплатний проїзд школярам під час канікул, а також істотні знижки в разі проїзду всієї родини.

Учасники круглого столу підтримали необхідність відродження молодіжного кредитування, організацію мандрівок школярів у інші регіони країни, а також створення мережі молодіжних центрів та інших об’єктів інфраструктури. Молодіжні центри не окупляться ніколи. Їхня мета — не прибуток, а залучення молоді до розбудови держави.

Ірина Борзова наголосила на тому, що круглий стіл стане першим етапом спільної роботи комітету з молодіжними організаціями та науковцями, й запевнила: всі пропозиції учасників будуть ретельно вивчені та враховані.