Народні депутати продовжили розгляд поправок, не врахованих під час підготовки до другого читання проекту змін № 1008 щодо діяльності органів суддівського врядування. Позицію профільного комітету з питань правової політики представляла його очільниця Ірина Венедіктова. Вона закликала парламентаріїв не маніпулювати прізвищами під час обговорення законопроекту, зокрема, в частині положень про формування Верховного Суду. Мовляв, пропонується повністю змінити модель, але в документі немає жодної прив’язки до персоналій. Парламентарій навела статистику: «США — 9 суддів верховного суду, Велика Британія — 12, Канада — 9, Японія — 15, Швейцарія — від 35 до 45, Польща — 72, Чехія — 35 верховний адміністративний і 71 — верховний, Латвія — 36, Грузія — 28 суддів верховного суду». «Ми з вами говоримо про те, що в Верховному Суді знаходиться 77 тисяч справ, — продовжила І. Венедіктова. — Більш як 12 поправок стосуються кількості суддів Верховного Суду. Ви хоч одну правку бачили щодо збільшення? Якщо ми говоримо безпосередньо про ефективність, про справедливість, про швидкість, то чому ті, хто подавав поправки, не пропонували 300 суддів Верховного Суду, 400 і 500? Ви говорили лише про те, щоб залишити як є. А залишити як є — це не доступ до правосуддя, це несправедливе і неефективне правосуддя. То треба змінювати моделі. А змінювати моделі можна через касаційні фільтри і через зміну підходів».

Працювали спокійно та розмірено, хоча градус полеміки часто й підвищувався. Незадоволення тим, що пропозиції не враховано, висловлювали представники опозиційних партій. Найактивнішими були «Європейська солідарність» та «Батьківщина». А народний депутат від «Голосу» Ярослав Юрчишин, наприклад, наголосив: «Дуже важливо, щоб суттєво краща конкурсна процедура, запропонована в законі, не могла бути оскаржена в органі, до якого є дуже багато питань. Зокрема, в окружному адміністративному суді Києва. Нині, згідно із законом, оскарження конкурсних процедур відбувається саме в цій інституції. Моя правка фактично пропонує перенести оскарження до Верховного Суду, який, можна сказати, реформується цим законом. Мені здається, що це було би логічно — пропонуючи нову процедуру, мати орган оскарження, до якого теж немає заперечень». «Давайте собі відповімо на запитання: у нас проблема із судом чи із суддями, які виносять, можливо на ваш погляд, неправосудні рішення, — зазначила на це І. Венедіктова. — Коли ми на це питання відповімо, одразу стає зрозумілим, що робити далі. Якщо ми будемо ліквідовувати суди — це дорога в нікуди».

Найгарячіше сперечалися з приводу положень закону, які мають «унормувати діяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя». Змінами, які подав у парламент Президент, передбачається запровадження нового порядку формування Вищої кваліфікаційної комісії, згідно з яким призначення на посади дванадцяти членів здійснюватиметься Вищою радою правосуддя за результатами конкурсу. Суб’єкт законодавчої ініціативи передбачає, що Вища рада правосуддя утворюватиме конкурсну комісію, до складу якої входитимуть три особи, обрані Радою суддів із числа її членів. І ще три — з числа міжнародних експертів, запропонованих міжнародними організаціями, з якими наша країна працює у сфері запобігання та протидії корупції, до складу громадської ради міжнародних експертів, утвореної згідно із законом про Вищий антикорупційний суд.

«Ми нещодавно розглядали законопроект, яким дозволили НАЗК на перспективу самому визначати і керівника секретаріату НАЗК, і керівництва секретаріату, — зауважив, зокрема, народний депутат від «Європейської солідарності» Руслан Князевич. —

Тому що вважаємо, що це буде безпідставне втручання в діяльність НАЗК. А вища кваліфікаційна комісія суддів — це взагалі фактично інша гілка влади, це суміжний інститут, орган суддівського врядування. І ми нав’язуємо, в який спосіб призначатиметься керівник секретаріату — через конкурс і так далі». Парламентарій припустив, що такий підхід може бути пов’язаним із тим, що чинний керівник секретаріату, наприклад, когось не влаштовує.

Сергій Власенко від «Батьківщини» акцентував увагу на проблематиці оплати праці в системі судочинства. Існує шалений розрив між зарплатою суддів найвищих судів і судами першої інстанції. «Якби це був законопроект про моделі, як каже доповідач, то була би пропозиція, як вирішити цей дисбаланс, як підвищити зарплату суддів першої інстанції, які витримують на собі найбільший вал судових справ, і підтягти її до нормальної заробітної плати». Зацитував під час засідання Сергій Власенко і передвиборну програму глави держави Володимира Зеленського. Зокрема, ту частину, в якій йдеться про те, що «судова гілка повинна стати владою, а не прислужником у Президента, уряду, парламенту й місцевої влади». Мовляв, обіцялося повернути довіру і повагу до суду. Для простих спорів гарантувати роботу мирових суддів, обраних народом, а для кримінальних злочинів — ефективний суд присяжних, який складається з народу. «У цій програмі підтримую кожне слово», — зауважив народний депутат, але відзначив, що документ, який розглядають у сесійній залі, має «дуже мало спільного» з передвиборною програмою чинного очільника країни. Усі механізми, які обговорюються, виглядають як спроба поставити суд під контроль, наголосив він.

Кожну із поправок, яку відхилив комітет, ставили на голосування. Прикметно, що вони набирали досить багато голосів — по сім-вісім десятків. Цього занадто мало для того, щоб пропозиції врахували. Але це свідчить про єдність опозиції в цьому питанні.

Коли Голова Верховної Ради Дмитро Разумков закрив засідання, народні депутати пройшли лише 189-ту поправку.

Фото Сергія КОВАЛЬЧУКА.