Спершу думала, що це мені здалося. А пригледілась до афіш — ні, не здалося. Останні місяці, наче гриби після дощу, з’явилися анонси концертів тих артистів, про кого впродовж п’яти воєнних років не було чутно взагалі. Бо вони сиділи в своїй агресивній державі й не ризикували їхати в Україну. І раптом стали сміливими і запрошують українців на свої виступи...
А нещодавно була на святкуванні дня народження в крутому ресторані. За весь вечір серед «бородатої попси» прозвучала аж одна пісня українською мовою — вічна «Червона рута»... Скажете, що музика поза політикою? А я вважаю, що саме з музики і починається держава! Чиїх пісень співаємо, якою мовою спілкуємося — так і мислимо, таке майбутнє й будуємо...
Київ.
