Учора в Брюсселі відбувся черговий раунд тристоронніх переговорів на політичному рівні ЄС—Україна—РФ щодо довгострокового транзиту газу територією України після 2019 року, повідомляють на сайті Єврокомісії. Нашу делегацію очолював голова НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв, російську — голова «Газпрому» Олексій Міллер, європейську — віце-президент Єврокомісії та єврокомісар з питань енергії Марош Шефчович.
Під час останнього раунду тристоронніх переговорів щодо газу у вересні сторони погодили в принципі, що майбутній контракт базуватиметься на законах і правилах ЄС.
Крім того, обговорювалося підписання угоди про взаємодію між операторами ГТС України та Росії на стандартних європейських умовах, а також методику тарифоутворення при транспортуванні газу. На момент, коли верстався номер, переговори в європейській столиці ще тривали.
Чому ж для України так важливо підписати угоду про транзит газу з Росією? Адже ми вже багато років купуємо газ не на-пряму в «Газпрому», а через посередників — передусім Польщу.
Тут важливо розуміти, що транзит газу — це найбільша стаття доходів держави від експорту послуг. Щороку він приносить Україні три мільярди доларів, що становить 2,3% ВВП, інформує «Громадське». Окрім доходів, транзит газу зменшує наші витрати на утримання ГТС. Українські газопроводи — це складна система, яка потребує догляду, а також певного рівня тиску газу всередині. Без транзиту ГТС перетвориться з найбільш прибуткового національного активу на найбільш збитковий. Росія вже збудувала обхідний «Північний потік» і добудовує «Північний потік-2» та «Турецький потік». Після завершення зведення цих магістралей Росія зможе обійтися без української ГТС. Чинний контракт на транзит завершується 31 грудня 2019 року. Нового контракту ще не уклали, й, власне, це є предметом переговорів. Тож можна без перебільшення сказати, що новий контракт (або ж його відсутність) досить сильно вплинуть на економіку нашої держави. Водночас очевидно й те, що до нового року нас очікує ще не один раунд перемовин.
