На знімку: Тетяна Скиба розмовляє з дітьми.

Фото прес-служби ГУ НП у Луганській області.

Останнім часом дедалі частіше доводиться чути про зниклу дитину: не прийшла додому після уроків, не повернувся після тренування, пішла гуляти і зникла. У відділі ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУ НП у Луганській області підтверджують: так, кількість звернень громадян щодо зникнення дітей щороку збільшується. Чим це пояснити?

Головна причина збільшення кількості звернень до поліції пояснюється зростанням довіри до неї. Скажімо, дитина півгодини не бере трубку — і батьки вже нервують, телефонують правоохоронцям. У деяких випадках, звичайно, вони перестраховуються, але їхній відчай можна зрозуміти. На Луганщині тривають бойові дії, отже, існує небезпека, тим більше для допитливих та романтично налаштованих підлітків.

Головна тривога батьків пов’язана з тим, що діти можуть знайти вибухонебезпечні предмети. Цьогоріч таких випадків не було, але раніше вони траплялись і закінчувались трагедією — травмами і навіть смертями. Востаннє таке сталося минулої весни. На щастя, дається взнаки постійне розмінування території та профілактична робота правоохоронців.

Зазвичай батьки, не зволікаючи, телефонують на номер «102», і це допомагає швидко знайти дитину. За офіційною статистикою на Луганщині протягом доби в середньому розшукується 97% дітей. Причому здебільшого їх знаходять протягом перших годин після звернення батьків. Причини зникнення різні: десь загулялись, забули телефон.

— Я не можу сказати, хто більше полюбляє свободу від батьків — дівчатка чи хлопчики. Від статі це не залежить. А от щодо тривалості зникнення, то тут перевага на боці підлітків 13—16 років, — розповідає співробітниця відділу ювенальної превенції управління превентивної діяльності ГУ НП в Луганській області Тетяна Скиба. — До 13 років левова частка дітей — це, як ми їх називаємо, випадкові «потєряшки», які, гуляючи, не помітили, що час уже сплив. Звернення від батьків отримуємо майже щодня. На превеликий жаль, не всі вони розуміють, що дитину треба обмежувати у користуванні Інтернетом, перегляді фільмів, сайтів і навіть мультиків. Бо це інколи загрожує дитячій психіці.

Вважається, що наявність смартфонів допомагає відстежити зниклих за допомогою спеціальної техніки. Її застосовують тоді, коли першочергові заходи не дали позитивних результатів. Скажімо, після повідомлення батьків про зникнення сина поліція відстежує його маршрут, і, як правило, хлопця знаходять між домівкою та спортзалом. Якщо перший варіант не дає результатів, починається опитування можливих свідків. Якщо й це не допомагає, то підключаються колеги, які відстежують мобільний зв’язок дитини. Але це не завжди спрацьовує, бо якщо підлітки планують кудись зникнути на певний час (а це їм властиво), вони виключають телефон.

— Цього року в Попаснянському районі ми більше тижня не могли знайти хлопця, — розповідає Тетяна. — Розшук ускладнювала та обставина, що він мав психічний розлад. Врешті ми знайшли юнака живим і неушкодженим аж у Рубіжному. Він, бачте, вирішив трохи попрацювати та заробити грошей. І справді знайшов собі роботу в одному приватному господарстві. Зі своєю статурою 16-річний юнак видавався дорослим, і господар не вважав за потрібне зателефонувати в поліцію та повідомити про підлітка, який узявся невідомо звідки.

Але кадет Кремінського ліцею Григорій Богуш перевершив усіх. Його розшукувала чи не вся область! Юнак зник, коли повертався в ліцей після вихідних, які провів удома — в селищі Тошківка Попаснянського району. Кожного дня до розшуку залучались десь 50 осіб. І це лише поліції. Крім того, працювали групи Нацгвардії, батальйони, які проходять службу на нашій території, ДСНС, кінологи, водолази. А ще — служби, які запускали квадрокоптери для відстеження хлопця з повітря. Працювали й психологи: оскільки з’ясувалося, що коло друзів у Григорія було здебільшого віртуальне... Юнака знайшли у Сватівському районі й повернули батькам.

На щастя, кіберзалежність лише в окремих випадках стає мотивом втечі з дому. Здебільшого причини — бажання підлітка здаватись більш самостійним і сварки з батьками. У вирі гормональних пристрастей дитина кидає виклик батькам — і залишає домівку.

— А бувають і такі, що тікають з дому тричі на тиждень, — розповідає Тетяна. — Особливо в тих випадках, коли в сім’ї пропустили важливий період виховання. Коли, скажімо, мама займалась влаштуванням своєї долі, а дочка у відповідальний етап дорослішання була покинута на саму себе. Загалом причиною втеч із дому часто стають сімейні конфлікти.

І що цікаво: на прифронтових територіях заяв про зникнення дітей менше, ніж у Лисичанську, Сєвєродонецьку, Рубіжному та Кремінній. Фахівці пояснюють це тим, що у містах більше цікавих місць для дозвілля, де можна заховатись від дорослих, залишитись на самоті. Тоді як діти з прифронтових територій пережили, а подекуди і сьогодні переживають страх війни, пам’ятають, як батьки прикривали їх своїми тілами під час обстрілів, і знають, як це страшно — втратити рідних. Тобто у них зовсім інше сприйняття родини і своїх обов’язків. Вони розуміють, що таке сімейні цінності...

Усі діти, оголошені у розшук, на сьогодні знайдені, і це свідчить про відмінну роботу поліції.

Кожен випадок розшуку по-своєму повчальний, певним чином трагічний. Батькам слід значно більше цікавитись життям своєї дитини. Навіть коли на ваше запитання син чи донька відповідають, що у них усе нормально, треба бути впевненим, що так і є насправді. Бо той же кадет теж відповідав батькам, що в нього все гаразд. А виявилося, що у хлопця були труднощі.