До цієї дати, яку можна вважати першим ювілеєм, фундаторки цього неформального об’єднання підготували інфографіку. Вона вражає. Адже одних лише маскувальних сіток вони сплели і передали нашим бійцям, які боронять рідну землю на Донбасі, 2194 загальною площею 45 тисяч 464 квадратні метри. А виготовили ж іще й 647 маскувальних костюмів та «кікімор», і сотні балаклав, подушок, шаликів, теплих шкарпеток, тришарових устілок, килимків тощо.
Зрештою, цих та інших необхідних при виконанні бойових завдань і в армійському побуті речей згадані волонтерки передали на передову значно більше. Бо точний облік зробленого вони запровадили не з початку своєї діяльності, а трохи згодом.
Водночас група стала підрозділом створеного фактично одразу після вторгнення в Україну російських окупантів найавторитетнішого в області волонтерського загону «Полтавський батальйон небайдужих». Свою головну місію засновниці групи вбачали в тому, щоб згуртувати небайдужих земляків, які у мирній Полтаві хочуть зробити свій особистий внесок у перемогу над ворогом. Зрозуміло, що пріоритети в їхній роботі за цю п’ятирічку змінювались. Якщо спочатку, коли нашій армії бракувало найнеобхіднішого, жінки шили й передавали на фронт навіть спідню білизну, то сьогодні вони виготовляють здебільшого згадані засоби маскування, потреба в яких, доки тривають бойові дії, не зменшуватиметься.
Хоча, звісно, іноді тішать знайомих і незнайомих воїнів, скажімо, теплими шкарпетками. Передовсім для того, щоб нагадати їм про тепло рідного дому. Бо не можна не розчулитися й не згадати найрідніших людей, тримаючи в руках зовсім свіжі подарунки полтавок нашим бійцям — 12 пар в’язаних теплих шкарпеток «від бабусі Клави» чи 21 таку пару «від пані Віти».
