Вони зустрілися та покохали один одного на передовій, поблизу донецького аеропорту... Андрій і Олеся, які проходять службу в окремій механізованій бригаді, вирішили не зволікати з весіллям, адже час надто буремний.

Історія їхнього кохання почалася півтора роки тому, повідомили у прес-центрі Операції об’єднаних сил. А восени 2019-го старші солдати Андрій та Олеся, змінившись із нічного чергування, в присутності командирів і численних друзів побралися неподалік передових позицій, де безпосередньо тримають оборону.

За плечима в Андрія вже кілька років війни. Він — командир відділення. Стрілець Олеся — колишня вчителька української мови однієї зі шкіл Луганська. Стала до лав Збройних Сил України півтора роки тому. Каже, що жодного разу не пошкодувала про своє рішення.

— Пригадую, прийшов якось із бойового завдання, а у нашому підрозділі з’явилася нова жіночка. Поступово між нами зав’язалися стосунки, а нещодавно ми прийняли рішення побратися. Хтось може сказати, що у нашому віці це вже запізно. Але, як і кожен із військових, тут, на передовій, я не знаю, що зі мною буде завтра. Тому треба жити і любити зараз. Відколи ми разом, життя стало іншим. Його для мене змінила Олеся. У ній є все — жіночність, сила та вміння підтримати, — розповідає Андрій. 

— Андрій сподобався з першого погляду, — зізнається наречена. — Далі все відбувалося саме собою. Напевно, так мало статися. Просто він — мій суджений. Дуже його кохаю і страшенно переживаю, коли він заступає на чергування вночі. Але розумію, що по-іншому бути не може, бо Андрій надзвичайно відповідальний і відданий своїм побратимам.

Священик Української православної церкви отець Феодосій провів обряд вінчання (на знімку).

Разом із ним, для музичного супроводу урочистостей, до району проведення ООС із Запоріжжя приїхав аматорський колектив народної творчості.

Квіти, обручки, щасливі усмішки та щирі вітання від побратимів — усе це було в наречених у святковий для них день. Але від весільного бенкету молодятам довелося відмовитися, бо одразу після церемонії Андрій і Олеся повернулися до виконання своїх службових обов’язків.

За словами командира батальйону, де служать молодята, це перша сім’я, яка народилася в їхньому підрозділі. Командир батальйону з позивним «Морпіх» так пояснив рішення пари: «Попри війну життя триває, і почуття беруть своє. Народжується щось неймовірне, вічне і прекрасне, дароване долею та Богом!»

Фото прес-центру Об’єднаних сил.