Житомиром давно ширяться чутки про те, що чиновники планують об’єднати декілька шкіл у різних районах міста: мовляв, потрібно щось робити з незаповненими навчальними закладами.

Ще до початку нового навчального року громадськість намагалася з’ясувати, чи такі плани буде втілено. Перед входом до приміщення Житомирської міськради хвилювалася юрба батьків:

— Ні, ви тільки подумайте, що вони роблять! — розгнівано кричав один із татусів. — Об’єднують нашу 22-гу школу з гімназією № 1, де посилено вивчають англійську мову! Якщо раптом мій син після четвертого класу не пройде відбір у гімназійний п’ятий, що нам робити?! Де його навчати?! Переводити в якусь сільську школу?!

— А як бути вчителям? — приєдналася до розмови жінка. — Де їм шукати роботу? Адже будь-яке об’єднання призводить до скорочення посад...

— Моя онука ходить до дитячої спортивної школи № 1, — розповідала моложава бабуся. — Їй лише вісім років, а вона вже чемпіонка міста із шахів. А тепер кажуть, що першу спортивну школу ліквідують, приєднують до другої. Вона далеко від дому, від нашої гімназії. Чи встигатимемо туди добиратися? І де буде наш чудовий тренер?..

— Зважте й на те, — обізвалося кілька жінок, — що ця школа — єдина в місті серед інших спортивних, де з дітьми працюють безплатно! Певне, тому її й ліквідовують, щоб більше грошей заробляти. Або вже запланували на її місці збудувати ще одне казино.

...Того дня мало відбутися чергове засідання сесії Житомирської міської ради, де серед інших питань збиралися обговорити й об’єднання шкіл. Тому й зібралися батьки, щоб депутати вислухали і їхню думку, щоб переконати міську владу не робити таких об’єднань, бо вони батьків не влаштовують. Батьки не бачать у таких реформах підвищення рівня освіти.

Міська влада батьків почула. Розгляд цього питання і прийняття рішень відклали на невизначений строк. Батьки заспокоїлися, хвилювання затихли. Але великий знак питання так і залишився над цією справою. Що буде далі? Як краще: об’єднувати чи не об’єднувати навчальні заклади і спортивні школи?

Ситуацію прояснила заступник Житомирського міського голови Марія Місюрова.

— Школа № 22 та гімназія № 1 з посиленим вивченням англійської мови розташовані поруч. Тож проблеми з тим, як дітям добиратися на навчання, не буде, — запевняє вона. — Річ ось у чім. Школа № 22 в міському рейтингу посідає одне з останніх місць. Об’єднанням із гімназією № 1, котра має високий показник успішності учнів — за якістю знань входить у Житомирі в п’ятірку найкращих, — ми хочемо підвищити рівень 22-ї школи. І ще одне: гімназія № 1 нині — в орендованому приміщенні дитячого садка. Через два роки строк оренди закінчується. І куди тоді подітися двом сотням успішних учнів і вчителям?..

Школа № 22 розташована поруч, має нове гарне приміщення, розраховане на 1176 учнів. А навчається там зараз лише 760.

— Ми не такі вже й багаті, щоб витрачати з міського бюджету зайві кошти на опалення, водопостачання, ремонти, — додає Марія Місюрова. — Об’єднання цих двох навчальних закладів, на наш погляд, — оптимальний варіант. Гімназія № 1 знайде комфортабельний прихисток, а школа № 22 запозичить досвід у гімназійних колег і підвищить свій рейтинг. Гадаю, батьки дітей, що навчаються і в школі, і в гімназії, це зрозуміють. Таке об’єднання не суперечить освітньому законодавству. Чиновники обіцяють, що жодної вчительської посади при цьому скорочено не буде.

Щодо спортивних шкіл, то тут ситуація дещо інша.

— Міська рада вже ухвалила рішення утворити школу інтелектуального виховання дітей, — продовжила розмову Марія Місюрова. — Юні шахісти сюди дуже підходять. Будуть запрошені також юні математики, фізики, винахідники, літератори, художники. Навіть приміщення вже підібрали — у самому центрі міста. Тільки ремонт ще потрібно зробити, це займе приблизно рік...

Приміщення, яке нині займає дитяча спортивна школа № 1, віддадуть середній школі № 36 — навчальному закладу з високим рейтингом, з успішним викладанням іноземних мов, математики, історії. Адже перша спортивна школа розташована на території цього навчального закладу. А він для охочих навчатися там замалий: має 618 учнів і лише 405 учнівських місць. Таким чином хочуть розв’язати й цю проблему...

У багатьох школах класи справді напівпорожні. І утримувати їх, напевне, не раціонально. Але хіба винна міська влада в тому, що в Україні знижується народжуваність? Що молоді люди, здатні мати дітей, вважають за краще виїжджати жити й працювати за кордон, бо мають там кращі перспективи?.. Проблему потрібно розв’язувати в Києві. Тільки рішення уряду зможуть відновити вітчизняне виробництво, підвищити рівень життя, зацікавити молодь працювати на батьківщині, будувати тут своє майбутнє і народжувати дітей.

Людмила НАТИКАЧ, заслужений журналіст України.