В обласному центрі оприлюднили новий графік щоденної дислокації так званого екобуса — пересувного пункту зі збору небезпечних твердих побутових відходів — у певних мікрорайонах. Ідеться про відпрацьовані батарейки, акумулятори, лампочки, а також термометри і люмінесцентні лампи, які містять ртуть. Усе те може принести й залишити в контейнерах і боксах брендованого та спеціально обладнаного автомобіля кожен мешканець міста. Причому саме тоді, коли екобус протягом усього робочого дня стоятиме найближче до його квартири, приватного будинку, місця роботи чи навчання.

Кошти виділили з міського бюджету

Якщо цього не зробити, то згадані екологічні «бомби» в кращому разі потраплятимуть спочатку до прибудинкових контейнерів, а потім — на єдине, давно переповнене загальноміське сміттєзвалище. Тобто в ґрунти, повітря та воду майже на околиці обласного центру…

Щоправда, господарі тієї «пересувки» — працівники профільного комунального підприємства — приймають такі відходи лише від фізичних осіб. Юридичні мають укладати окремі угоди на утилізацію небезпечного сміття з ліцензованими й сертифікованими фірмами.

Однак ні для кого не таємниця, що саме «домашні» накопичення звичайних громадян залишаються найменш контрольованими. А значить, становлять іще більшу загрозу для людини та довкілля. Тож доволі «гучний» запуск екобуса в жовтні нинішнього року став першим кроком до розв’язання тієї задавненої проблеми в обласній «столиці». Задля цього тут за 990 тисяч гривень, які виділили з міського бюджету, купили вантажний мікроавтобус. Іще 146 тисяч гривень зі скарбниці громади витратили на його переобладнання. Тому, хто здає особливо небезпечний непотріб, за це не треба платити. Водночас утилізація однієї (!) люмінесцентної лампи, термометра та кілограма батарейок «полегшує» бюджет міста відповідно на 12, 26 і 100 гривень. Ці кошти комунальники, котрі збирають відходи, сплачують підприємствам і фірмам, які спеціалізуються на їхній подальшій переробці й мають на те офіційні дозволи. Розташовані вони далеченько від Полтави, а ті ж таки батарейки й акумулятори посередники взагалі вивозять через наш західний кордон у сусідні країни…

І один на сміттєвому полі воїн

За таких обставин витрати, скажімо, на логістику також будуть зовсім не копійчаними. Та відсутність цивілізованого збору найнебезпечніших побутових відходів обійдеться незрівнянно дорожче, зокрема, й майбутнім поколінням… Зрештою, потребу в ньому доводить уже сьогоднішня статистика. Лише за перший місяць роботи екобуса полтавці «завантажили» його понад півтора тоннами (!) відпрацьованих батарейок і майже шістьма тисячами штук люмінесцентних ламп.

При цьому не підтвердилися пророцтва скептиків, які сумнівалися в тому, що далі відра та контейнера свої «хатні» відходи понесуть і люди старшого віку, котрих змалку привчали бути «підкорювачами природи». Насправді бабусі (на знімку) й дідусі вже протоптали стежку до пересувного пункту. І кажуть, що давно його чекали…

А от міських посадовців і чиновників, які появу екобуса використовують для власного політичного піару, важко зрозуміти, як то кажуть, старому й малому. Хоча б тому, що з’явився він в обласному центрі не завдяки, а фактично всупереч діям чи, точніше, бездіяльності батьків міста.   

Уперше на повен голос про необхідність організовано збирати небезпечні відходи в Полтаві заявив місцевий екологічний активіст Сергій Антоненко. Майже півдесятиліття він разом із однодумцями з громадської організації «Еколтава» вів із повпредами міської влади справжнісіньку «битву» за чистоту довкілля. Зокрема, подавав відповідні проекти за програмою «Бюджет участі», писав до міської ради офіційні петиції, закликаючи налагодити передбачені чинним законодавством сортування та переробку вторсировини й утилізацію небезпечних відходів.

Проте ті звернення щоразу відфутболювали або просто ігнорували. За таких обставин доходило навіть до закликів із боку екоактивістів до небайдужих земляків приносити отруйне сміття у… сесійну залу, коли там зберуться депутати та посадовці.

Останніх пан Сергій переконував і власним прикладом. Тоді, коли особисто збирав біля звичайних сміттєвих контейнерів уже викинуті туди люмінесцентні лампи і своїм автомобілем відвозив їх на утилізацію аж до Львова. Не допомагало…

Зрештою, Сергій Атоненко за підтримки ГО «Еколтава» звернувся з двома позовами до суду. Прохаючи служителів Феміди покарати представників міської влади за бездіяльність і водночас змусити їх вчинити певні дії. Зокрема, організувати сортування сміття для подальшої переробки вторсировини та окреме збирання небезпечних відходів. Після програшу в суді першої інстанції опоненти екоактивістів подавали апеляційні скарги, але… Наприкінці 2018 року здоровий глузд таки переміг амбіції можновладців, і згадане судове провадження зупинили. Оскільки сторони погодилися на мирову угоду та домовилися про співпрацю.

Раковим пухлинам «ретуш»не допоможе…

Саме після того у Полтаві нарешті, як то кажуть, «зачухалися» й організували переобладнання контейнерів для роздільного збирання твердих побутових відходів. А заодно подбали про відокремлення з подальшою утилізацією особливо небезпечних серед них за допомогою екобуса.

Зрештою, зовсім недавно комунальників обласного центру «озброїли» ще й установкою для миття сміттєвих баків безпосередньо на місцях їхнього розташування. Тож ініційовані громадськістю позитивні зміни в ставленні міських посадовців і чиновників до пекучих екологічних проблем таки помітні.

Хоча останнім спочивати на лаврах, м’яко кажучи, зарано. Адже вже не показушний старт роздільному збиранню ТПВ тут дали тільки навесні нинішнього року. І це при тому, що, скажімо, в Миргороді, де громада має набагато менші фінансові й інші можливості, окремі контейнери для пластику, скла, паперу тощо з’явилися понад 10 років тому! На Полтавщині вже давно послуговуються такими роздільними накопичувачами непотребу навіть у багатьох віддалених селах.

Натомість в обласному центрі й досі на примітивних, не обладнаних, як належить, майданчиках найчастіше можна помітити хіба що один контейнер, який відрізняється від інших, — для пластику. Або якихось «особливих» баків там узагалі удень з вогнем не знайдеш. Тож навіть найсвідомішим мешканцям міста мимоволі доводиться «валити» домашній непотріб, умовно кажучи, в одну купу. Поповнюючи ним своєрідну «ракову пухлину» згаданого міського сміттєзвалища, жахливий стан якого, надто під час пожеж на ньому, видно зі знаменитої Іванової гори, що в історичному центрі міста.

Трохи «заретушувати» ту ганьбу покликана інша новація — пересипання шарів сміття на звалищі ґрунтом, яку нарешті також почали запроваджувати. Та неважко здогадатися, що це сміттєво-екологічних проблем обласного центру не розв’яже. Тож затуляти окремими новаціями проріхи в діяльності посадовців і чиновників, змушених реагувати на вимоги екоактивістів, звичайно, можна. Та, певно, краще й потрібніше все те вважати лише точкою відліку для подальшої спільної системної роботи міської влади і громадськості задля збереження довкілля.

Полтава.

Фото автора.