На Прикарпатті знайшли дієвий метод реабілітації учасників АТО — мотивує праця задля повернення захисників Вітчизни в мирне життя.

Не таємниця, що прихід з фронту для багатьох колишніх бійців обертається душевними травмами. Не лише через важкі спогади про бойові будні, втрати побратимів чи фізичну перевтому. Найбільше — через неможливість швидко ввійти в колишній ритм.

Іноді додаються сімейні проблеми, неможливість реалізуватися, байдужість суспільства.

На Івано-Франківщині намагаються давати собі раду. Колишні бійці та добровольці зорганізувалися в громадську організацію «Грибна рота України» (ГРУ). Її очолює громадський активіст Василь Абрамів, який був добровольцем на війні з літа 2014-го.

Пройшов Піски, Савур-Могилу. Спершу — звичайним мінометником та вже згодом — командиром військово-польової жандармерії (ВПЖ). Активно на війні — до 2016 року. Потім уже ротації.

Франківчанин Василь Абрамів нині є командиром ВПЖ. Одружений. Дружина Анастасія, двоє діточок, старшому Назару п’ять років, молодшому Устиму ще немає трьох.

«Труднощі завжди були в добровольців: найперше — це фінансове забезпечення. І я не виняток. Через те багато сварок та проблем у сім’ях хлопців. Відчувалася певна зневіра. Адже пройшли горнило війни та стояли під кулями, давали мужньо бій ворогу й виконали свій громадянський обов’язок, а в цивільному житті не можуть соціалізуватися в суспільстві зі своїми проблемами, які тільки накопичилися за час перебування на війні. Кожен живе своїми клопотами. Але не завжди є такі потрібні увага й допомога тим, хто тримав мир і спокій на своїх плечах», — розповідає Абрамів.

Найчастіше родина компенсує цю соціалізацію, а хтось повернувся до справи, якою займався до війни. Та буває, і то нерідко, що знаходять заспокоєння в чарці.

«Прагнемо, щоб люди, які пройшли війну, стали прикладом і взірцем. Треба створювати проекти, які можуть об’єднати, де можна отримати заряд енергії та отримувати мотивацію, матеріальну підтримку, фізичне та психологічне перезавантаження», — акцентує голова «Грибної роти».

Ще позаторік організували походи в гори для колишніх бійців. Жили тоді в наметах, заготовили кілька тонн грибів. Сезон був потужний! Сушили, знайшли реалізацію. Кошти — на реабілітацію хлопців.

Минулого року пішли далі. У прямому й переносному значенні. Добралися аж край світу — в село Шибене Верховинського району. Далі вже — Румунія. Місцевий підприємець Юрій Зетенюк виділив для ГРУ свою садибу в урочищі «Погорільці». Хлопці самі її відремонтували. Дві групи вже відпочили тут. Піднімалися на гірські вершини, зокрема на Піп-Іван. Купалися в місцевій річці (то було ще у вересні). Грибний сезон був не дуже вдалий. Але досвідчені грибники знаходили місця.

Знову чимало набрали грибів, насушили. Є і для власного споживання, і для реалізації. До громадської організації надходять пропозиції з різних куточків країни. Адже проблема реабілітації актуальна.

«І це на нашому проекті ГРУ дуже просто, стаємо власним прикладом. Нас об’єднує праця, яка приносить результат для кожного. Також отримуємо інформаційну увагу, що є дуже важливим. Саме природа своїми дарами підтримує захисників. Маємо чимало громадських активістів, готових долучитися до доброї справи. Дуже мотивує праця задля адаптації захисників Вітчизни до мирного життя. Повертається віра у власні сили. Таке соціальне підприємництво на Івано-Франківщині набирає розмаху», — акцентує Василь Абрамів.

Івано-Франківська область.

Фото з архіву Василя АБРАМІВА.