Ігор Старинко з Онуфріївки (на знімку) здобув вищу освіту в Харківському національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю правознавство. Паралельно пройшов навчання на кафедрі військової підготовки, здобувши військову спеціальність командира взводу військової розвідки.

Отримавши диплом, довго не роздумував — вирішив стати на захист східних рубежів держави. Прийшов до Онуфріївського райвійськкомату та уклав контракт на проходження військової служби на два роки.

Батьки поставилися до цього рішення з переживанням, але розумінням, адже поважали бажання сина захищати Батьківщину. Це був 2017 рік. У званні молодшого лейтенанта І. Старинко був зарахований до 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу (місце дислокації — Одеса). Протягом півтора місяця новобранець проходив військову підготовку на полігоні, а далі продовжив службу на передовій.

Одягнувши бойову військову форму, І. Старинко в 21 рік поринув у зовсім інший світ — і це вже було не навчання, а війна з реальною небезпекою.

Молодого військового призначили заступником командира роти з озброєння. У сфері його відповідальності — наявність і готовність військової техніки та зброї, обслуговування та ремонт технічних засобів, підготовка водіїв тощо. Коли було потрібно, чоловік сам брався за ремонт техніки. А ще виконував важливу місію — в складних умовах бойових дій постійно спілкувався з бійцями для їхнього морально-психологічного розвантаження, підтримки бойового духу.

«Усі люди різні, — згадує свій перший військовий досвід Ігор Старинко, — і характери, і ситуації в сім’ях, і взаємостосунки один із одним складаються по-різному. Особливо тяжкі моменти були, коли втрачали побратимів. Усе це ми проходили разом.

Кажуть, військові на війні стають однією великою родиною, і я особисто переконався у цьому. Там ми всі поріднилися».

Пережиті випробування — і фізичні, і моральні — стали міцною основою для здобутої вже в армійських лавах нової «професії» — воїна-захисника. Тож після завершення терміну контракту і кількамісячного перепочинку Ігор вирішив продовжити військову справу. Наразі він оформлює контракт ще на два роки.

Зізнається, що таких переживань, які були, коли тільки-но йшов до діючої армії, на війну, вже не відчуває. Швидше, є відчуття, що повертається туди, де він особливо потрібен, де на нього чекають побратими.

«Кожен чоловік, якщо він поважає себе і в нього немає проблем зі здоров’ям, обов’язково має відслужити в армії, — переконаний Ігор Старинко. — Це, по-перше, конституційний обов’язок, по-друге — необхідне гартування фізичної сили та духу, характеру, неоціненний життєвий досвід. Армія в мене асоціюється з відповідальністю, дисципліною, порядком. А ці якості дуже потрібні в житті, якщо хочеш чогось досягти».

І додає, що за той час, поки служив за першим контрактом, уже стали помітні зрушення на краще в українській армії. Нині вона стає дедалі професійнішою, ретельніше відбувається кадровий відбір. Бійці й самі прагнуть підвищити рівень своєї військової та фізичної підготовки. Принаймні під час служби вони постійно займалися в імпровізованому пересувному спортзалі, який возили за собою. І ніхто до цього не змушував. Кожен робив це з власного бажання.

А ще молодий військовий зазначає, що наразі в армії відчувається активне впровадження стандартів НАТО. Це видно і з забезпечення озброєнням та технікою, і з обмундирування та харчування бійців (тепер у раціоні є сир, ковбаса, фрукти: яблука, банани, апельсини)... Але смак приготованого в польових умовах, «із димком», борщу, плову, на переконання Ігоря, не можна порівняти з будь-якою іншою стравою. Цінує і спілкування вечорами в колі побратимів біля багаття, з гітарою та веселими розповідями. «Без гумору в нас не проходило практично жодного дня, — каже військовий. — Так легше нести службу».

Незабаром для Ігоря Старинка знову розпочнуться військові будні. Нехай вони пройдуть без втрат і він та решта наших захисників повернуться додому цілими й неушкодженими. Нехай Бог береже їх та нашу Україну!

Кіровоградська область.

Фото надано автором.