На знімку: скрипаль Ілля Бондаренко зіграв «Щедрик» на руїнах будинку Леонтовичів у Шершнях. 

 


Скрипаль Ілля Бондаренко зіграв «Щедрик» на руїнах будинку Леонтовичів у Шершнях. Він один із тих, хто вже передав 150 тисяч гривень на відновлення садиби.

Різдвяну колядку «Щедрик», яка цими днями лунає по всьому світу, пропонують внести до пам’яток нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. 13 грудня 2019-го, у день народження композитора, вона лунала у... напіврозваленому будинку в селі Шершні Тиврівського району. Меморіальна дошка на фасаді свідчить, що тут проживала родина Леонтовичів.

«Щедрик» на руїнах виконував відомий скрипаль Ілля Бондаренко, один з тих, хто збирає кошти на відновлення садиби. Те саме роблять в українській діаспорі у США. Тим часом в області з’ясовують, чи справді Леонтовичі проживали у цьому будинку.

Хіба мало того факту, що батько композитора служив у храмі в Шершнях?

Віртуоз скрипки Ілля Бондаренко вже зібрав і передав 150 тисяч гривень на порятунок садиби. 23 січня 2020-го скрипаль виступить з благодійним концертом у Києві. Разом з ним на сцену культурного центру Fredoom Hall вийдуть відомі виконавці — Наталя Могилевська, Тоня Матвієнко, Tayanna, Девід Аксельрод, Aнна Буткевич, Jerry Heil, дитячий хор «Щедрик». На концерт запросили представників іноземних дипломатичних установ, акредитованих у Києві.

Декілька років тому Бондаренко давав концерт у Білому домі, у Вашингтоні. Його запросила виступити дружина американського президента. Ця подія зробила ім’я українського скрипаля ще популярнішим.

Як і раніше, зібрану на концерті суму передадуть на вшанування пам’яті Леонтовича в Шершнях.

Утім, проблема не тільки в грошах. В області зосередилися на з’ясуванні іншого питання — чи той це будинок, в якому проживали Леонтовичі?

Не вірять напису на меморіальній дошці

Ініціатором відновлення будинку Леонтовичів є Фонд гуманітарного розвитку України. Його керівник Наталія Заболотна закликала митців долучитися до вшанування пам’яті автора всесвітньо відомого «Щедрика». Вона також звернулася з відкритим листом до глави держави підтримати важливу справу.

— Мелодія «Щедрика» є гімном Різдва у всьому світі, але на батьківщині автора знаменитої колядки знищують його садибу, — йдеться в листі. — Прошу вжити заходів для внесення будівлі до пам’яток культурної спадщини національного значення, звернутися від імені держави до ЮНЕСКО з пропозицією внести колядку «Щедрик» до переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини.

Інформація про занепад будівлі розлетілася по світу. В Америці створено об’єднання під назвою «Відродимо садибу Леонтовича». Його очолив викладач Українського університету у Вашингтоні Володимир Іваненко.

У Вінниці координатором названого об’єднання є Вадим Вітковський, голова обласної письменницької організації, колишній студент Іваненка в Київському університеті імені Тараса Шевченка.

— У далекій Америці, та й не тільки там, не розуміють, як можна так безвідповідально ставитися до спадщини відомого композитора, — розповідає Вадим Вітковський. — У нас керуються інформацією про те, що, нібито, немає підтвердження факту проживання сім’ї Леонтовичів саме в цьому будинку. Така позиція влади. Тому поки що порятунком займаються небайдужі люди.

За словами співрозмовника, не вірять навіть напису на меморіальній дошці. А там зазначено, що в цьому будинку проживав батько Леонтовича із сім’єю. Вітковський повідомив, що домовився про зустріч з нещодавно призначеною керівницею обласного департаменту культури. Сподівається, вдасться переконати в необхідності відновити історичну справедливість. 

Житло священика пішло прахом

Михайло Потупчик, завідувач сектору охорони культурної спадщини Вінницького обласного департаменту культури, у розмові з журналістом посилався на історичні джерела.

— Коли постало питання про відновлення будинку в Шершнях, вирішили дослідити його історію, — каже Потупчик. — За дорученням голови облдержадміністрації було створено комісію. Адже планували внести споруду до Державного реєстру пам’яток архітектури місцевого значення.

Як стверджує Михайло Потупчик, згадка про будинок Леонтовичів у Шершнях є в праці Юхима Сіцінського «Парафії та церкви Подільської єпархії», виданій у 1901 році. У ній зібрано найголовніші відомості про всі поселення Подільської губернії.

— У цій книзі є запис, що будинок священика в Шершнях згорів у 1895 році, — продовжує співрозмовник. — Описується, що споруда була дерев’яна, зведена на кам’яному фундаменті. Нинішня будівля — з цегли. Можливо, її збудували після пожежі?

Можливо, тільки фундамент залишився?..

Одностайності у висновках членів комісії, яка вивчала питання, не було. Так само різняться думки дослідників життя і творчості Леонтовича. Та чи є це головним у ситуації, що склалася?

Нас підтримують, а ми...

Скрипаль Ілля Бондаренко приїздив у Шершні разом з Наталією Заболотною, керівником Фонду гуманітарного розвитку України, 13 грудня 2019-го, у день народження Миколи Леонтовича. Майже все село зійшлося послухати музиканта.

Коли він у розваленій хаті дістав скрипку і злетіли знайомі до болю звуки «Щедрика», присутніх охопили почуття, які словами не передати. Тільки в одній з п’яти кімнат ще залишилася стеля. Саме тут зібралися люди, більшість залишалася на подвір’ї.

— Дехто з дорослих скоса подивлявся на стелю, чи, бува, не полетить щось звідти на голови, — каже Вадим Вітковський. — Дехто зупинився на порозі і далі — ні кроку. Навколо все розвалено, розкидано... І на цьому фоні плаче скрипка. Краще не згадувати.

— Старі люди в селі упевнено говорять, що у цьому будинку жили священики, — розповідає місцева активістка Валентина Чайковська. — Навіть якщо припустити, що будинок згорів, все одно маємо конкретний факт: родина Леонтовичів проживала в Шершнях. Це підтверджено документально. Хіба цього недостатньо, аби вшанувати пам’ять композитора? Адже саме батько Дмитро, який служив священиком у Шершнях, дав синові перші уроки гри на музичних інструментах — скрипці, віолончелі, гітарі.

І сталося це в нашому селі.

На думку активістки, варто припинити з’ясовувати, той це будинок, чи не той, а взятися гуртом за справу вшанування пам’яті Леонтовича.

— Поки нас підтримують і в Києві, і в діаспорі, треба чіплятися за цю допомогу, як за рятівну соломинку, бо це ж плюс для громади, для її розвитку, — каже Валентина Чайковська.

Один зі столичних художників уже виготовив макет майбутнього культурного комплексу на місці старого будинку. Роботи фінансували за кошти скрипаля. У ньому передбачено спорудження концертної зали, а також кімнат для занять музикою. На подвір’ї буде велика сцена. З’явиться можливість влаштовувати конкурси хорів.

— Композитор залишив для Шершнів золоту акцію, а нею тупо не хочуть скористатися, — каже Вадим Вітковський. — Це тільки в нас таке може бути: чужі люди дають гроші, а тут крутять носом... Можна подумати, що балкон Ромео і Джульєтти уцілів до наших днів? Влада італійського містечка Верона зуміла зорієнтуватися в ситуації й уже не одне десятиліття наповнює скарбницю за рахунок туристів. Тисячі приїздять, щоб побачити балкончик, постояти під ним! Хоча раніше будинок теж занепадав. Як у нас садиба Леонтовичів.

До слова

На Вінниччині є два музеї Леонтовича. Один з них — у батьківській хаті композитора в селі Марківка Теплицького району. Саме в цьому будинку чекіст застрелив композитора у 1921 році. Неподалік — його могила. Будівля також занепадала. Її повністю оновили за кошти обласного бюджету. На відновлення садиби, створення мультимедійної експозиції, виготовлення пам’ятника «Щедрику», впорядкування могили композитора і могили його батьків витратили 
4,6 мільйона гривень. Нині комплекс є філіалом обласного краєзнавчого музею, його утримання фінансується з бюджету.

Другий музей — у Тульчині, містечку, де тривалий час працював композитор. Розташований він у будинку Леонтовича. Його також вдалося врятувати від занепаду, а експозицію обладнати сучасною системою мультимедійного супроводу.

До речі, у Тульчині створили арт-квартал Леонтовича, де є пам’ятник композитору, інсталяція низки музичних інструментів. Частково роботи фінансувала Тульчинська міська ОТГ, левову частку коштів отримала за перемогу громади у всеукраїнському проекті «Малі міста — великі враження».

Вінницька область.

Фото зі сторінки Фонду гуманітарного розвитку України.

P.S. Той, хто має змогу і бажання підтримати фінансово проект «Врятуймо садибу Леонтовичів», може звертатися до Фонду гуманітарного розвитку України (голова — Заболотна Наталія) через мережу Фейсбук або до координатора проекту у Вінниці Вадима Вітковського (096 21 02 491).