Скасувати мораторій на реальні зміни

Україна стоїть на порозі історичної земельної реформи. Як депутат-мажоритарник, який представляє Херсонщину, не можу оминути значення цієї реформи для регіону, адже володіючи майже 2 млн. га сільськогосподарських угідь (а це близько 70% загальної площі області і майже 5% площі всіх земель с/г призначення України), з яких 1,8 млн. га складає рілля, область є однією із стратегічних в питанні забезпечення всеукраїнської продовольчої безпеки.

 

Не лише масштаби с/г угідь визначають цінність області для держави. Важливим показником є і те, що традиційно більше 30% працездатного населення регіону задіяно саме в сільському господарстві, що є найвищим показником в порівнянні з іншими галузями економіки області. В той же час вказаний показник трансформується в те, що саме аграрна сфера є ключовою галуззю економіки області, а отже фінансово-економічне, соціальне виживання краю практично повністю залежне від динаміки розвитку с/г сфери. Водночас з цим утримання та подальший розвиток найбільшої в Європі зрошувальної системи Херсонщини з більше 300 тис. га зрошуваних полів повністю лежать на плечах сільського господарства, яке якраз і дає для цього необхідні фінансові та технологічні ресурси. Зрозуміло, що наведені вище фактори та чимало похідних від них роблять для регіону будь-які зміни земельного законодавства дуже чутливими.

 

Втім цінність с/г сфери Херсонщини полягає не тільки у її важливості для жителів регіону. Відомо, що саме ця сфера, разом із металургією, забезпечують левову частку валютних надходжень в державу (18,8 млрд. доларів забезпечує аграрний експорт, що уже стабільно перевищує 35-40% загального обсягу експорту України). Без херсонської аграрної продукції та без херсонських с/г земель Україна б ризикувала значно скоротити надходження валюти в державу, а це автоматично призведе до дорогого доллара та зниження рівня надходжень в державний та місцевий бюджети. Стратегічність с/г сфери Херсонщини безсумнівна і саме цей фактор змушує сприймати земельну реформу як можливість надати імпульс розвитку цієї сфери в регіоні.

 

Майже 900 тис. земель с/г призначення, а це близько 50% площі всіх с/г угідь Херсонщини, знаходяться в приватних руках і передаються в оренду. Решта земель знаходиться або в державній власності, або в розпорядженні громад. Всі ці суб’єкти «завдяки» мораторію та бездіяльності усіх владних еліт України від часів проголошення незалежності до сьогодні зумовили неможливість для держави та, що й найголовніше, її громадян вільно розпоряджатися своєю землею. Це порушення Конституції України, яка чітко закріплює фундаментальну цінність приватної власності, а отже здатність вільно продавати та купувати землю.

 

Втім це не лише питання ідеології розвитку держави, але й суха економічна матерія. Через неможливість вільно розпоряджатися землею українці позбавлені можливості збільшувати свої доходи за рахунок продажу землі, інвестувати в землю, стаючи повноцінними фермерами-власниками, а це автоматично недоотримання доходів державного та місцевих бюджетів, які за рахунок збільшення доходів громадян та прибутку аграрних підприємств могли б поповнитися додатковими фінансовими ресурсами. Додаткові фінансові ресурси – це можливість збільшити підтримку освітньої, медичної та інших соціальних сфер, а отже громади стануть фінансово спроможнішими та менш залежними від субвенцій з державного бюджету. Покращення матеріального становища жителів сільської місцевості, які в основному є власниками землі, здатне суттєво покращити благополуччя соціально-економічних депресивних сіл та селищ Херсонщини. На жаль, таких сіл та селищ по Україні дуже багато.

Прекрасними умовами для реалізації таких амбітних цілей є відмова від включення іноземців в перелік суб’єктів, що можуть купувати українську землю. Володіючи набагато потужнішими фінансовими ресурсами, переслідуючи виключно власні меркантильні цілі та використовуючи українську землю для годування не українського споживача, іноземний фактор міг би зламати перспективи українського фермера, як великого, так і малого. Ми просто б не мали змоги конкурувати з іноземним капіталом і, як наслідок, впали б у ще більшу залежність від зовнішніх сил. Можливо, в майбутньому українське суспільство буде готове до допуску іноземців, але поки, у зв’язку з агресією іноземної держави, непростими відносинами з державами-сусідами та недовірою до іноземних с/г корпорацій, ідея дозволити іноземцям зайти на наш ринок землі є  соціально вибуховою. Коли стабільно більше 70% українців, згідно різних опитувань, виступають категорично проти продажу землі іноземцям, держава не може йти проти їх волі.

 

Іншою складовою реформи є підтримка малого та середнього фермерства, яке, на жаль, донині було затиснуте між великими агрохолдингами та байдужістю центральної влади. Ключовим на цьому напрямку змін є обмеження площ земель, які сконцентровані в одних руках, і ось саме щодо цього питання можу з гордістю сказати, що парламент виступив чи не найбільшим адвокатом інтересів фермерів. Уже зараз розробляються зміни до реформи, які б передбачили зменшення обсягу концентрації землі в 20 разів (!!!): з 200 тис. га в «одні руки», як планував Кабмін, до 10 тис. га, як пропонує Верховна Рада. На важливості зменшення ліміту концентрації наголосив також Президент, який парламентський підхід до питання концентрації землі, що тільки підсилює парламентські кроки на підтримку фермерства. Таким чином держава надає потрібний правовий захист малим та середнім фермерам, які готові інвестувати в купівлю землі. За умови збереження кабмінівського законопроекту такий фермер міг би опинитися в ситуації неможливості купити землю через банальну її відсутність на ринку, яка неминуче виникнула б після масової скупівлі землі великим агрохолдингами.

 

Намір підтримки малого і середнього фермера підкріплюється виконавчими рішеннями. Зокрема, уже на 2020 р. держбюджетом передбачено 4 млрд. грн. на підтримку аграріїв в питанні купівлі землі. Зокрема, згідно програми уряду такі кошти будуть використані для часткової виплати кредитів на землю за рахунок державного кошту, що суттєво зменшить фінансовий тягар на фермера. Критики скажуть, що 4 млрд. - це мало, але нагадаю, що це тільки на 4-ий квартал 2020 року, адже ринок землі повноцінно має запрацювати тільки з жовтня наступного року. Уже в бюджеті 2021 р. цифра однозначно виросте. В цьому ж ключі стратегічною є новація використання землі як застави в операціях кредитування. Без цього малий фермер, через свою фінансову слабкість в порівнянні з великим аграрним бізнесом, не може бути повноцінним гравцем на ринку землі. Враховуючи те, наскільки багато землі Херсонщини знаходиться в приватних руках, такий крок вкрай необхідний для регіону, адже дозволяє захистити найслабших представників ринку – малого і середнього фермера.

Як представник Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування не можу оминути критичної потреби земельної реформи для децентралізації. Протягом останніх декількох років триває процес передачі державних с/г земель поза населеними пунктами територіальним громадам. Ця політика продовжується і новою владою. Проте, тепер, коли згідно пропонованих змін територіальна громада визнається одним із суб’єктів операцій купівлі-продажу землі, ОТГ отримують можливість вільно розпоряджатися своєю землею, як здаючи її в оренду, так і продаючи та купуючи. Це дозволить значно збільшити дохідну частину місцевих бюджетів, а отже покращить фінансову спроможність ОТГ. Ця проблема гостро стоїть саме перед Херсонщиною, яка пасе задніх в низці рейтингів з оцінки фінансової спроможності громад.

 

Відкритий ринок землі може не тільки покращити фінансове становище існуючих ОТГ (а це і збільшення видатків на освіту, медицину, дороги, інфраструктуру, тощо), але й покаже іншим громадам, що децентралізація в поєднанні з земельною реформою може дати їм краще життя, а отже подальший рух на об’єднання громад буде не просто вимушеним, а бажаним для всіх. Радує те, що розуміння важливості земельної реформи для децентралізації починає домінувати в самих громадах, зокрема опитування голів ОТГ та сільських голів, яке було опубліковане в жовтні 2019 р., свідчить, що майже 60% опитаних підтримує відкриття ринку землі.

Комплексно з вищенаведеним розуміємо і запит жителів Херсонщини та загалом українців на відкритість, прозорість та справедливість ринку землі. Реформа Держгеокадастру, відкриття реєстрів, спрощення реєстрації земель, аукціонний підхід до купівлі-продажу землі, створення інституту земельного радника при ОТГ, і, що найголовніше, передача громадам багатьох функцій Держгеокадастру, що дозволить самим жителям громади дбати про свій земельний фонд – це те, що з нетерпіння очікує Херсонщина та вся Україна. Щодо цього суперечок не існує. Причину цього яскраво демонструє статистика – майже 263 тис. га. с/г земель регіону незареєстровані, що є одним із найгірших показників в Україні. Така «правова відсутність» земель в реєстрах дарує зачіпки для рейдерів та інших злочинців, які хочуть нажитися на землі. 

Політична воля до якісних змін є. Ця влада однозначно не боїться реформ, які можуть не принести додаткові електоральні бали, але однозначно принесуть стратегічну користь цьому та наступному поколінням українців. Я ж, як депутат, який представляє Херсонщину і який добре знає цінність землі для українського народу, усвідомлюю, що якщо ми не змінимо сутність земельної сфери, постраждає не тільки Херсонщина. Вся Україна залишиться на узбіччі глобальних процесів лібералізації в с/г галузі.

 

Ми не можемо дозволити собі очолювати рейтинги поряд Північною Корею, Венесуелою, Кубою та Конго, і саме Херсонщина з її землями і сільським господарством повинна стати візитівкою прогресивної реформи на майбутнє. Земля має отримати ринок, бо тільки так зможе принести нам користь з надлишком.